У нас велика сім’я, але ми особливо не дружимо. Навіть на сімейних святах не збираємося. Я наймолодша дочка в сім’ї і своїх тіток, дядьків взагалі не знаю. Перебралася з нашого маленького міста до обласного центра, вчитися. Так склалося, що мій батько пішов від нас давно, але купив мені квартиру там. На 18 років віддав мені ключі, щоб я сміливо вступила в доросле життя і у мене було хоч щось.
Про те, що я переїхала знали тільки батьки і бабуся, я просила не афішувати це. Після навчання прийшла, готую їсти по-швидкому, втомилася ще. Хтось дзвонить у двері. Відкриваю, а там моя тітка з дядьком і дитиною. От уже не очікувала, тому що як говорила раніше, про переїзд, а тим більше адресу ніхто не знав, крім близьких.
Напоїла чаєм, а вони кажуть: – Ну що, де нам постелиш? Квартирка то у тебе маленька. Я говорю в сенсі «постелиш»? – Ну ми до тебе на тижнів зо два приїхали. Місто подивитися хочемо.
Я відхрестилася, мені взагалі не до них, я їх не кликала. Все одно образилися, сказали що так далеко даремно їхали. Виявляється, їх бабуся покликала до мене в гості, але мені про це не сказала!
Фото ілюстративне з вільних джерел
