Я був у відпустці, коли подзвонив колега по роботі. Йому прямо терміново потрібно було перехопити п’ять тисяч. Щось там у машині застукало, а він якраз недалеко від мого будинку знаходиться. Пропозицію перекинути на карту він відхилив відразу – розплачуватися треба готівкою. Якби знав, у що я вплутався, ні за що б не погодився допомогти.
Приїхав він з дружиною і трьома дітьми. Ця зграя зовсім нахабно і безцеремонно проникла до мене у двір. Діти стали тягати кота, дражнити собаку, потоптали у дружини якусь особливо цінну грядку, зламали квадрокоптер у сина. І все це за 10 хвилин, поки дружина колеги забовтувала мою дружину на тему зимових заготовок.
Гроші колега обіцяв завезти «на днях». Я попросив перекинути на карту, вона у мене прив’язана до номера телефону. Але ні. Через кілька днів він дзвонить і каже: «Вже їду з грошима, зустрічай». Я якось не зрозумів би мовити, що мене немає вдома … Я був напоготові, у двір їх не пустив, сказав, що там собака не прив’язана, може покусати. Так дружина колеги якось так повернула розмову, що моя винесла їм вишню, малину і молоду картоплю. А колега мені дав пару безкоштовних, але непрошених порад, як мені потрібно переобладнати теплицю і куди переставити мангал.
Люди, все життя живу за принципом «Мій дім – моя фортеця», мало хто вхожий до мене в будинок. А тут ніби хотів добру справу зробити. А вийшло, що люди нахабно вторглися в мій приватний простір, та ще й шкоди завдали. Після цього зарікся в борг давати, щоб знову не потрапити в таку історію.
Фото спеціально для Особлива
