fbpx

Погано те, що я не відчуваю докорів сумління за зроблене. Тільки боюся, що колись за ц отримаю свій бумеранг

Я – ошуканка. Користуюсь чужим щастям ось уже 4 роки. І щось мене починає засмучувати сумління.

А сталося так. Моя подруга Ганна понад рік зустрічалася з Олегом. Все в них було добре, все лагодилося, як то кажуть, добро та любов.

До того ж, Олег – хлопець не бідний, ні в чому Ганні не відмовляв. Я не любила Олега, я просто Ганні заздрила.

Я теж зустрічалася з хлопцем, але він і обличчям непоказний і на гроші не багатий, начебто мене і любить, а мені з ним навіть у парк вийти не хочеться.

І задумала я переманити Олега. Спочатку начебто був якийсь спортивний інтерес: чи зможу я отримати такого гарного хлопця.

Почала я всюди ходити разом з ними, чимось Олега зацікавлювати, смішити, пригощати. І ось, якось, коли я, Олег та Ганна були в мене вдома, Ганні зателефонувала мама і попросила принести їй забуті ключі.

Ганна поїхала, але через годину мала повернутися, а ми залишилися з Олегом одні.

Я вдихнула глибоко і говорю Олегові:

— А ти знаєш, що Ганна тобі зраджує?

Він здивувався:

— Можеш довести?

– Можу. Завтра.

Залишок вечора пройшов нудно, Олег був сумний та задумливий.

Але відступати не було куди. Я вночі вигадувала план. І вигадала. Замовила вранці букет на Ганнину адресу і вклала туди надруковану записку з пропозицією зустрітися у далекому кафе.

Моя подруга працювала в лікарні медсестрою і, я знала, що іноді колишні пацієнти надсилають їй подібні презенти з вдячністю за хорошу роботу.

Наступним етапом я замовила в агентстві чоловіка на дві години. Далі – просто – дзвоню Олегові та розповідаю, де він зможе побачити свою кохану не одну.

Олег пішов, побачив Ганну з красенем-чоловіком, з квітами, за столиком у кафе та зробив правильні для мене висновки.

Коротше, через місяць після цього випадку ми одружилися і переїхали в інше місто. З подругою я сама стосунки припинила, вдала, що ревную до свого чоловіка.

Живемо ми нормально, великого кохання немає, але є хороший обладнаний побут, нормальне матеріальне становище.

Погано те, що я не відчуваю докорів сумління за зроблене. Тільки боюся, що колись усе це стане очевидним. Та і я отримаю свій бумеранг.

І іноді, ось як зараз, дуже хочеться, з кимось поділитися. Тому імена, щиро кажучи, змінила.

You cannot copy content of this page