Дзвонить свекруха: – Чекаю вас цього літа до себе в гості! Добре минулого літа відпочили?
Чоловік тільки до мене сунувся з пропозицією до його мамі з’їздити, як я відразу згадала минулий наш приїзд до неї і відмовилася.
Три роки тому свекруха продала квартиру і купила собі маленький будиночок на березі Чорного моря. Джерело
Її від’їзд я сприйняла як дар небес – вона досить нав’язлива жінка. Про таких кажуть: в кожної дірці затuчка.
Того літа ми планували відпочити за кордоном, але, з дзвінком свекрухи, плани змінилися. – У мене добре, море поруч. Сад фруктовий. Та й за внучкою скучила. А найголовніше – безкоштовно!
Приїжджайте, я вас чекаю! – м’яко стелила свекруха. Я не горіла бажанням до неї їхати, але дочка дуже зраділа можливості побачитися з бабусею. Остаточно мене умовив чоловік: – Зекономимо, ремонт у вітальні оновимо. Ну ж, поїхали! Адже ми не будемо у неї сидіти цілими днями, ми на відпочинок їдемо. Бачитися будете лише вранці та ввечері. Я погодилася.
Ми купили квитки і через кілька місяців приїхала в гості до свекрухи. «Маленький будиночок» виявився двоповерховим будинком з купою кімнат, в яких жили відпочиваючі. Ми потрапили на «оксамитовий сезон». Гостей у свекрухи було багато, вона не встигала їх усіх годувати і обслуговувати, так що мій приїзд її обрадував.
Нам виділили комірчину на трьох. Чоловік з дочкою цілими днями купалися, а я допомагала мамі чоловіка: з ранку до вечора я тільки й робила, що готувала і прала. Якщо спочатку я зраділа можливості хоч якось віддячити мамі чоловіка за гостинність, то через пару днів подібного «відпочинку», я зрозуміла: мені сіли на шию.
Свекруха проводила час з сином та онукою, з ранку складаючи для мене список обов’язків. Ніби це вона приїхала на відпочинок, а не я. На четвертий день нашого перебування у неї вдома, я прокинулася раніше за всіх і пішла гуляти і купатися. Телефон я розсудливо забула в нашому «люксі». Прийшовши додому після обіду, на мене напали і чоловік, і його мати: – Ти де ходиш? Мама на тебе розраховувала, справ – непочатий край, а ти волочишся! – запитував коханий чоловік.
– Совісті ти не маєш! Я виділила вам кращу кімнату, і ось вона подяка! Бігом картоплю чистити! – сказала йому свекруха. – Милий, можна тебе на пару слів? – покликала я чоловіка.
– Ти очманів чи що? Ти купався? Скільки разів? Ми відпочивати приїхали, або твоєї матері потрібна безкоштовна робоча сила? Я втомилася! Я не для того цілий рік працювала, щоб ще на відпочинку працювати. Я згодна допомагати. Допомагати – це надавати невелику допомогу. Але сидіти тут в чотирьох стінах і горбатитися з ранку до вечора, поки ви з нею відпочиваєте, я не збираюся. Я ясно висловилася? Чоловік поговорив з мамою. Тепер мене милостиво відпускали після обіду на пару годин відпочити.
Відпустка пройшла огидно – я зареклася туди ще їздити, як покоївка, прачка і кухарка. Коли відпустка підійшла до кінця, чоловік з донькою засмаглі і задоволені прощалися з бабусею. Ми зібрали речі, я закинула нашу постільну білизну в прання, сама прибралa в кімнатці. Ми стали прощатися зі свекрухою, як вона заявила: – З вас сім тисяч!
– Мамо? – здивовано запитав у неї чоловік. – Ну, ти – мій син, твоя дочка – моя внучка. Для вас проживання безкоштовне. А дружина твоя мені не родич, з неї сім тисяч, це зі знижкою. Одне ліжко-місце коштує шістсот на добу. Вона гостювала чотирнадцять днів. Виходить вісім тисяч чотириста. Мінус знижка, як твоїй дружині. Разом: з неї сім тисяч.
У мене відвисла щелепа. Мало того, що я майже не відпочила, горблячись з ранку до вечора, я за це ще й заплатити повинна? Обурення накрило мене з головою: – Добре, давайте порахуємо: мої послуги покоївки-кухарки-прачки для Вас, як для мами чоловіка, коштують Вам тисячу на добу. З мене – сім тисяч, з Вас – чотирнадцять. Разом: це Ви мені повинні сім тисяч. – я вимогливо простягнула руку. Свекруха схопилася за серце, чоловік почав звинувачувати мене в дріб’язковості і віддав задоволеній матері гроші.
Я розізлилась, взяла доньку і пішла. Я подзвонила на роботу, попросила кілька днів за свій рахунок і купила нам з донькою квитки на літак. Чоловік поїхав додому на поїзді, так і не зрозумівши, на що я образилася. Ми з дочкою добре відпочили в затишному пансіонаті з нормальним обслуговуванням. Варто було мені повернутися додому, як чоловік почав мене звинувачувати в тому, що через мене у нас не вийшло заощадити.
Тоді я сіла і розжувала йому все по поличках: я приїхала відпочивати, в результаті працювала з ранку до вечора, а потім з мене за мою ж роботу ще й грошей взяли. І тільки тоді до чоловіка дійшло, що вони з матір’ю були не праві. І в цьому році у неї вистачає нахабства знову кликати нас до себе «на відпочинок»? Ні! Плавали – знаємо!
