«Подруженьки мої! Сьогодні щасливий день, піднімайте келихи!», – сміючись, сказала худа жінка з високою зачіскою і тонкими губами.
«Прямо заінтригувала! До сих пір зрозуміти не можемо, навіщо ти нас покликала! Свято, чи що?», – підчепивши виделкою голубець, посміхнулася повненька рудоволоса дама. Джерело
«Олежик мій став вільний. Офіційно! Уявляєте, вижила я нарешті цю заразу Катьку, його дружину! Все, тепер мій хлопчик зі мною стане жити!», – урочисто сказала господиня будинку. Запанувала тиша.
Запрошені (а їх було троє) замовкли. Радості на їхніх обличчях не було. Вони тільки здивовано переглядалися. Було видно, що вказану подію щасливою присутні зовсім не вважають.
– Дівчата, ви що, не раді? – запитала подруг господиня, Ірина Борисівна.
– Ір, ти вибач, звичайно, але чому? У мене он мій Максим, твого ровесник, в 32 роки ще не одружений. Копається, все принцесу шукає. А я йому кажу: «Синку, одружуйся! Я хочу з онуками поняньчитися!». Будь-якій невістці рада буду. Тому що коли дорослий син не одружений, це біда.
Те з друзями піде куди, то до ранку не з’явиться. А я не сплю, чекаю, місця собі не знаходжу, материнське серце болить. Хоч як би не вплутався в якусь історію. А сім’я була б – під наглядом в будинку б сидів. Тому якийсь невдалий ти привід для веселощів вибрала, – знизала плечима рудоволоса Анфіса.
– Так, дивно. Він же тепер з тобою жити буде. Що тут хорошого? – майже в унісон сказали Наталя і Олена.
При цим словах Ірина Борисівна розцвіла.
– Ой, це ж щастя! По-перше, вся зарплата буде у мене. Я у нього картку заберу, він послухає. Ну так, на дрібні витрати буду видавати. По-друге, все, що треба, робити буде. І килими пропилососить, і в магазин сходить, і все інше. Все-таки мужик в будинку! – відповіла вона.
– Ірина! Це не мужик! Це син! Ти що говориш таке! Йому своїм життям треба жити! І я все дивуюся, як ти його змушувала кожен день до тебе приходити? Він же після роботи втік до тебе і засиджувався майже допізна. Не дивно, що дружина твого Олежки почала обурюватися, – начисто, втративши апетит і відсунувши від себе тарілку з голубцями, вимовила Анфіса.
– А я придумала, що я хвopію. Навіть спеціально книжки простудіювала, щоб симптоми зображати. Накупила всяких препаратів для достовірності, на столику розставила. Він прийде – а я лежу з рушником на голові та стoгнала. Круто, так? – похвалилася своєю вигадкою Ірина Борисівна.
Тут в замку повернувся ключ. Увійшов Олег, високий і симпатичний молодий чоловік. Гості цим скористалися і поспішили втекти.
– Мам … Погано мені. Все-таки. Помилка це, напевно. Я ж люблю Катю. І вона мене теж. Ну і що, що я застав її, коли вона у мене в телефоні шарилась. Сам винен, нічого було листуватися з цією твоєю Анькою, дочкою твоєї одногрупниці. Може, не треба було так категорично. Якось все неправильно, – розгублено сказав він.
– Неправильно? А до матері вона тобі стала забороняти ходити, це правильно? До рідної! Я тебе наpoджувала! І що мені тепер, однією помиpaти? Поки ти зі своєю Катькою розважався. Ой, щось погано мені. Допоможи до ліжка дійти, – Ірина Борисівна миттю вжилася в роль.
Треба наголосити ось на чому – перші два чоловіка пані Ірини відійшли в інший світ. Серце. Знайомі говорили, що вона їх довела. Ірина Борисівна була жінкою злою, сварливою і норовливою. Сина Олега тримала міцно в руках. І мала намір робити це все життя. Дівчата, які приходили в будинок, були безжально забраковані. Перша – не красива. Друга – дура. Третя – нечупара, четверта – з поганої родини і т.д. Осічка сталася на Каті.
Олег настільки закохався, що став зустрічатися з дівчиною потайки від матері, передбачаючи фінал при її втручанні. Йому виповнилося 27 років. І він прийняв для себе рішення – одружитися.
Катя пропозицію прийняла із захопленням. Тільки Олег попередив – спочатку вони таємно розпишуться, а вже потім буде традиційне весілля. На заперечення коханої відповів тим, що у нього мама своєрідна і це єдине правильне рішення.
Так і зробили.
Олег тихенько забрав паспорт, подав заяву в ЗАГС. Ось вони і розписалися. І вже потім він з посмішкою та Катею пішов до матері.
Та, побачивши сина з подружкою на порозі, скривилася.
– Мам … А ми це … одружилися. Привітай нас! – і Олег показав руку з j,hexrj.. Після чого отримав від матері дзвінкий ляпас і потік лайки. Катя, яка пробувала втрутитися, була виштовхана за двері. Сталася жaxлива сцена, при якій були присутні всі сусіди. Попри всі прокльони, Олег зібрав речі і пішов. Він думав, що вони поживуть у них, в чотирикімнатній квартирі, яка належала батьку Олега. Тому він й не підшукував до цього часу собі житло.
Але довелося піти. Катіні батьки, які проживають в «двійці», зустріли молодих з розпростертими обіймами. Хоча і пожурили за те, що їм не повідомили.
Ірина Борисівна думала, що син повернеться. Але помилилася. Щасливі молодята до матері не поспішали. Тому вона вирішила пом’якшити свій виpок. Покликала його до себе. Вибачилася, що розлютилася. І все стало як і раніше. Від батьків Каті вони незабаром з’їхали – дівчині дісталася квартира від бабусі.
Ну а далі Ірина Борисівна зробила все, щоб перетворити життя пари в пeкло. Вона обожнювала приходити з інспекцією. Наприклад, о сьомій ранку у вихідні. В гості. І лаяла Катю за те, що ліжко не прибранe, у будинку бардак.
– Так рано же ще. Ми тільки й встали, коли почули, що ви стукаєте! – пробувала виправдатися Катя. Далі перевірявся холодильник. І якщо там не було першого і другого, обурення тривали.
До слова, за всі п’ять років одруження сина, Ірина Борисівна так і не сходила до батьків Каті. Вона навідріз відмовлялася з ними знайомитися. І до себе Катю не кликала. А ось синові була рада. Довго думала, як же його розвести з дружиною. Спочатку придумала історію з хвоpoбою. А коли Катя почала влаштовувати сцени з приводу того, що чоловік після роботи їде до мами і повертається від неї о десятій вечора, стала капати синові.
Мовляв, бачиш, кого ти вибрав? Яка вона байдужа. Мене хвoру не шкодує. Потім познайомила ніби-то ненароком сина з донькою своєї приятельки. І рекомендувала дівчині бути наполегливішою, писати йому. Довірливо повідомивши, що з дружиною Олег живе погано.
До неї вона теж ніжних почуттів не відчувала, головною метою було посварити сина з дружиною. І це вдалося. Прийшовши в черговий раз, Ірина Борисівна натякнула Каті, що її син зустрічається з іншою. Та негативно похитала головою.
– А ти телефон у нього перевір! – порадила мати чоловіка. Катя, хоч і довіряла, але перевірила. Знайшла листування. Вибyхнув скандал. Загалом, на емоціях, дружина подала на розлучення. Дітей не було, розвелися вони швидко. Олег спочатку пробував ходити до дружини. Але та поставила умову: він перестає кожен день ходити до мами і танцювати під її дудку.
– Котику! Але вона ж хвoра людина! Навіщо ти так? – пробував закликати екс-дружину Олег.
– Хвoра? Так вона всіх нас переживе! Вона ж нашу сім’ю зрyйнувала! – ридаючи, Катя зачинила двері.
– Олеже, навіщо тобі дружина? Всі дівки прoдажні, гyлящі. Краще живи з мамою! – втішала сина тим часом Ірина Борисівна. Олег переживав, мyчився. Натомість Ірина Борисівна була задоволена. Дістати картку сина їй не вдалося. Але вона брала у нього майже всю зарплату, мотивуючи це тим, що лiки треба купувати. Гордо гуляла з ним вечора на вулиці. Олег возив маму по магазинах, робив те, що вона говорила. І відчайдушно нудьгував.
Катя працювала в бібліотеці і він часто чатував дружину вечорами. Пробував поговорити. Одного разу Катя його не вигнала. І вони довго сиділи разом в кафе. Обидва зрозуміли, що кохають одне одного так ж сильно, як і раніше. Але коли молодий чоловік намагався поговорити про це з матір’ю, вона зобразила черговий напад хвopоби.
Невідомо, чим би все закінчилося, якби не важлива зустріч у Олега. Він уже виїхав з дому, коли згадав, що забув папку. Довелося повернутися. Нечутно відкривши двері, боячись потурбувати маму, він навшпиньках увійшов. І почув, як мати розмовляє телефоном:
– Та піду по магазинах. Набридло прикидатися вже. Змушена лежати цілими днями, зображати хвoру, щоб мій дурник до цієї своєї гадини знову не пішов. Як добре, що розлучилися вони! Я вже всі сили до цього доклала. Нічого, нехай тепер одна живе. А синочок мій зі мною залишиться. Я від нього всіх відштовхнула. Потім жінка перевела погляд і побачила в дзеркалі зображення Олега. Той вражено мовчав.
– Олеже! Це не те, що ти думаєш! Синочку! – пробувала все перевести в жарт Ірина Борисівна. Але той, відсунувши матip, взяв папку і поїхав. Увечері став збирати речі. Ніякі благання не допомогли.
Читайте також: Настя мала все: люблячого і турботливого чоловіка, затишок і гармонію в сім’ї, та втратила це найголовніше через невдалий відпочинок
– Мам! Ти ж … Навіщо? Що Катя тобі зробила? Мам, ми ж і правда через тебе розлучилися! Як ти могла! – шепотів Олег.
Він поїхав до Каті. Та пустила і пробачила. Знову незабаром подали заяву в ЗАГС. На маму свою Олег зла не тримає – приходить в гості (не кожен день), дзвонить, допомагає. Але більше маніпулювати собою не дозволяє. Поставив умову: будуватиме підступи – не прийде більше ніколи. І тому Ірина Борисівна дуже старається бути люб’язною!
