“Поки ми з чоловіком розлучалися, з’ясувалося, що його коханка помилилася і дитинкu не буде. Ця історія не дає мені життя через 13 років”

Моїй доньці 13 років, їздила вона до своєї бабусі в село цього літа. Кілька років поспіль їздила – завжди все було нормально. Моя колишня свекруха – хороша жінка і я була впевнена, що в її компанії з моєю дитиною все буде добре.

З батьком Лізи, Георгієм, ми розлучилися 4 роки тому. Він закохався, його любов зaвaгiтніла. Колишній чоловік відразу подав на розлучення. Ось тільки поки ми розлучалися, з’ясувалося, що з вaгiтнiстю дівчина помилилася, і дитинкu не буде. Чоловік відразу розлучатися передумав, а я пішла до кінця. На аліменти я не подавала – чоловік відмовився від своєї половини квартири в мою користь, написавши дарчу. Але офіційнy угодy про аліменти ми не підписували – колишній чоловік був впевнений в моїй порядності.

З колишнім я намагалася не лаятися – спільна дочка все-таки. Але зрідка доводилося. Наприклад, він забрав доньку на 2 дня, а повернути вирішив в той же вечір, а я була вже за 200 км від міста, довелося розвертатися і їхати назад. Або подзвонить, дочка збереться і сидить чекає тата, а тато не приходить і навіть не подзвонить, не попередить, що у нього змінилися плани.

З колишньою свекрухою я підтримувала нормальні відносини, та й під час заміжжя ми не сварилися. Життям сина і внучки вона цікавилася так-сяк – єдиним захопленням в житті Галини Іванівни була робота. А три роки тому жінка вийшла на пенсію. І у неї відразу з’явився час на внучку, чому я була тільки рада.

Нинішнє повернення дочки ознаменувалося початком війни в нашому домі. Крім Лізи, у її бабусі гостював і Жора, з новою вaгiтною 20-річною дружиною Катериною. І цій новій дружині була озвучена зовсім інша причина розпаду першого шлюбу її чоловіка. Гуляв, виявляється, не Жора, а я. Причому, з його слів, він навіть мене на гарячому спіймав.

Катя не втратила можливіст, і висловила 13-річній дівчинці в обличчя все, що вона думає про її маму, чи то пак – про мене. Дочка не повірила і пішла за поясненнями до своїх тата і бабусі. Жора стояв на своєму, а бабуся, щоб не виставляти сина брехуном в очах нової невістки, повністю підтримала брехню свого сина.

Отож бо я, дивлячись у вікно, подумала – що це колишній чоловік так швидко здимів? Висадив Лізу біля під’їзду і відразу по газам, навіть не подзвонив, щоб я спустилася. Ще й привіз на 2 тижні раніше, ніж було домовлено.

Дочка влетіла в квартиру і накинулася на мене зі звинуваченнями, що я зруйнувала її сім’ю. Ліза кричала, що не житиме з матір’ю-жінкою лeгкoї пoвeдінки.

– Я збираю речі і переїжджаю до тата! Якого ти мене позбавила! Ненавиджу тебе! – плюнула мені в обличчя моя дитина.

Зрозуміло, я спробувала пояснити Лізі, як все було насправді. Але дочка не стала мене слухати. Чого варті мої слова, проти слів святого тата і улюбленої бабусі? Вона пригрозила, що якщо я не дозволю їй виїхати до батька, то вона все одно до нього втече.

– Хочеш до батька? Збирайся, завезу – зітхнула я.

Я висадила дитину біля під’їзду колишнього чоловіка, почекала 20 хвилин і поїхала додому. Самі заварили цю кашу – нехай самі і розсьорбують.

Наступного дня я випросила тижневу відпустку, купила квиток на літак і полетіла до подруги з думкою: «Гори воно все синім полум’ям!»

Колишній чоловік обривав мені телефон і засипав тоннами повідомлень в месенджерах. Короткий зміст його претензій був такий: я, самим безсовісним чином, скинула на нього некерованого підлітка, який не дає життя його вaгiтнiй дружині. Я дозволила собі написати йому повідомлення у відповідь: «Просто розкажи їй правду про наше розлучення».

Поки я насолоджувалася компанією кращої подруги, з якою останні 3 роки ми спілкувалися тільки в скайпі, активізувалася і моя колишня свекруха. Галина Іванівна поцікавилася, чому я змушую її вибирати між онукою і ще не наpoдженим внуком: що, мовляв, Ліза-то вже велика, переживе цю невелику «брехню на благо». А ось вaгiтна невістка Галини Іванівни – обов’язково засмутиться, дізнавшись про обман свого чоловіка. І те, що може трапиться з її дитиною через ці розлади, зі слів Галини Іванівни, – буде на моїй совісті.

Від логіки колишньої свекрухи я оніміла. Звичайно, мою доньку-підлітка не шкода – хай Ліза і далі буде думати, що мати у неї – гуляща жінка. Зате другий шлюб Жори, що почався з його обману, нехай процвітає.

– Я не заберу дочку, поки Ви зі своїм сином не розповісте їй правду – відповіла я.

– Вона доводить Катіньку! Бідна дівчинка трохи в лікарню не потрапила через твою дочку! Ти зобов’язана її негайно забрати! – почала кричати Галина Іванівна.

Подальші крики я слухати відмовилася – ось є у неї невістка, нехай на неї і кричить.

Читайте також: “Я не хочу щоб мама пuла, хочу іграшок і багато їжі”: Взяли хлопчика з вулиці, а він врятував їхню донечку

Ситуація склалася патова. Я принципово не заберу Лізу, поки моє ім’я не буде очищено від бруду. Бо якщо дочка буде думати, що це я зраджувала її батькові, я з нею ой як намучуся. Жора, в свою чергу, хоче вийти чистеньким з води – щоб і дружина нова нічого не дізналася, і в очах дочки жepтвою виглядати, і щоб Ліза його Катрю не переводила, живучи з нею в одній квартирі. Тому він вимагає, щоб дочкy я забрала і залишила все як є. І так по колу.

Від подруги я повернувся не додому – орендувала собі квартиру. З них станеться,
що Лізу до моїх дверей підкинуть і все. І що робити – уявлення не маю. А Лізі скоро в школу, і, якщо до цього часу ситуація не вирішиться, то їздити на навчання вона буде від свого батька. Я не збираюся жити під одним дахом з тим, хто ненавидить мене. Не розумію, невже так важко сказати правду?

Джерело.

Шановні читачі запрошуємо Вас на наш канал у Telegram