Поки я була у відрядженні квартиру обікрали. Зникли гроші, коштовності і моя шуба. А потім я знайшла її в шафі у нареченого своєї знайомої

У мене ніколи не було шуби, і ось напередодні свого сорокаріччя я зважилася на покупку. Знала, що чоловік витрату грошей не схвалить, тому в магазин поїхала сама. Шубка була прекрасна. Вийшла я з покупкою в спекотний липневий день і так захотіла зиму, незважаючи на те, що терпіти не могла холоду …

– Катю, та ти з глузду з’їхала! – звів очі до неба чоловік, побачивши щасливу мене з жаданою шубою в руках.

– А що? Можу собі дозволити. Ти тільки подивися на цю красу! Але чоловік, махнувши рукою, пробурчав щось невиразне і пішов до вітальні. Я знала, він думає, що ці гроші можна було б витратити на більш корисні речі, наприклад на новий автомобіль. На нього Саша відкладав ось уже кілька років. Стара машина вже дихала на ладан.

– Мамусю, а дай я приміряю, – заявила моя двадцятирічна дочка, вихоплюючи шубку з рук. Через кілька секунд Іра вже крутилася перед дзеркалом і поглядала на мене запитально. Ніби як може мені віддаси, дивись сіла як відмінно.

– Ні, це питання не обговорюється. Будемо вважати, що я сама собі зробила подарунок. Іра образилася, двері в її кімнату грюкнули так голосно, що я здригнулася …. А ввечері прийшла в гості моя подруга Юля, разом ми пройшли, як то кажуть і вогонь і воду і мідні труби. Вона єдина ніколи не заздрила мені, познайомившись в інституті, ми дружили до сих пір. Юля одна не засудила, не розкритикувала, а захоплено глянула на мене і підтвердила:

– Кать, ти як королева в ній! Не слухай нікого, вище ніс!

***

В той день я збиралася в робоче відрядження. Раптом дивне передчуття охопило мене. Чоловік з дочкою були в селі у бабусі, подзвонила поцікавилася як у них справи, напевно раз десять перед від’їздом. Не любила коли мене проводжають, тим більше їхала з колегою, на вокзал нас повинен був відвезти її чоловік. Перед виходом ще раз оглянула квартиру, закрила двері на всі замки і видихнула. Старію напевно, що так хвилююсь.

Поки я була у відрядженні нашу квартиру обікрали, зникли моя шуба, скринька з коштовностями і гроші, які чоловік відкладав на машину, незважаючи на всі мої заклики відкрити вклад у банку. Сашка завжди все робив по-старому.

Приїхавши додому я кинулася до шафи все ще не вірячи в те, що відбувається. Крадіжка шуби абсолютно вибила мене з колії. Я заявила в поліцію, а сама почала придивлятися до рідних і знайомих …

– Кать, Свєта заміж виходить! Уявляєш?! – оголосила подруга буквально через кілька тижнів.

– Да ти що? Оце новина. А хто молодий?

Юля зам’ялася трохи, а потім сказала: – Юрка Добринін, він вже і обручки купив і ресторан оплатив. Змінився хлопець, найголовніше, що дочка щаслива. Юру я знала не з чуток, він намагався доглядати за дочкою свого часу, але Ірка його відшила. Та й зараз презирливо фиркала, коли зустрічала. Хлопець був трохи дивний, виховала його бабуся, батьків нестало багато років назад.

Наскільки я знала після училища Юра ніде більше не вчився, а останнім часом і не працював, як із заводу нашого його попросили за прогули. Хіба дочка подруги, красуня, розумниця такого чоловіка заслуговує? Дивно, звичайно, проте виду я не подала, привітала, але якийсь неспокій оселилося всередині. Та ще й ця фраза слідчого, мовляв шукайте серед своїх, не давала спокою …

Перебравши в розумі всіх знайомих, рідних і друзів я впала в ступор, але ось Юрка … цікаво звідки хлопець взяв стільки грошей?

***

– Катюш, я пиріг спекла, приходь, чай поп’ємо, – якось покликала подруга. Слово за слово знову мова зайшла про весілля дочки.

– Уявляєш, він лімузин замовив, оплатив усі витрати, а я хотіла брати кредит в банку, хороший хлопець, недооцінила його свого часу Іра.

– Гаразд, серцю не накажеш, Юль, але ж він не працює, звідки гроші такі? – питання так і повисло в повітрі весь вечір. Подруга якось дивно подивилася на мене.

– Як не працює? Працює, не зі стелі ж упали. Не говори дурниць. У Києві каже дочка він працює, місяць там, місяць вдома. Тут двері в передпокої відкрилася, приїхала Світлана. Треба ж як може перетворити дівчину закоханість. Юлькина дочка сяяла від щастя, і я лаяла себе в душі за те, що почала підозрювати її нареченого в крадіжці. Ну який же він злодій, ні, це все мої фантазії.

– Тьоть Кать, а Юрка машину купив, правда з рук, потриману. Нарешті то в нашій родині буде автомобіль, – сказала наша наречена. Щсь неприємне защеміло в грудях, підозри закралися в душу, ні, це маячня, я просто була в такому стані після втрати крадіжки, що підозрювала будь-якого, хто на мене не так подивиться. Але ось в ту мить мені здалося, що мої думки були на вірному шляху.

Вдома я поділилася з чоловіком своїми підозрами. На що Сашка лише покрутив пальцем біля скроні.

– Кать, ти зовсім збожеволіла зі своєю шубою.

– Але послухай …

– Ні, ми це обговорювали і не один раз. Нехай цією справою займаються фахівці. Зрештою варто визнати, що твоя шуба була дурною покупкою.

Я промовчала і відвернулася, вперше давши волю сльозам. Прикро було, дуже …

В суботу я поїхала до подруги, купивши пляшку червоного. Приготування до весілля йшло повним ходом, наречена світилася від щастя. Ми розглядали макет запрошення на весілля, який молоді замовили у знайомого дизайнера, коли пролунав дзвінок у двері.

– Тьоть Кать це Юра приїхав! – посміхнулася Світу. Через хвилину хлопець увійшов до вітальні, а побачивши мене, щось буркнув собі під ніс і вийшов з кімнати. Ми з Юлею перезирнулися.

– Напевно не в настрої, щось трапилося? – запитала мати у дочки.

– Та ні, дивно … мам ми з друзями в кафе зустрічаємося, а потім в клуб поїдемо. Я на зв’язку, – сказала дівчина і вийшла слідом за нареченим. Слідом і я вирушила, в коридорі на підлозі побачила в’язку ключів з брелоком на якому було вигравірувано ім’я «Юрій» … Піднявши зв’язку, я чомусь сунула їх у кишеню. Наші двері відкривали ключем, напевно він теж міг в одну з наших посиденьок з подругою на кухні запозичити мої. Сумка моя завжди залишалася в коридорі. А чого боятися, ми з Юлею знаємо один одного все життя!

Адресу Юри я знала, моя мама жила з ним по-сусідству, тільки поверхом вище. Вийшовши від подруги я викликала таксі. Серце шалено калатало в грудях, мозок працював швидко і чітко. Біля під’їзду я на мить злякалася, що ж я роблю … Два обороту ключа в замку і двері зі скрипом відчинилися, я увійшла в темний коридор, поки намацала вимикач, сусідські двері пару раз відкрилися і закрилися. На навшпиньках пройшла по бруднійв підлозі, в кімнаті панував бардак, під стелею висіла павутина, погляд мій привернув відкрита шафа в кутку.

Розкривши дверцята я не побачила нічого, що б нагадувало мою шубу … хотілося знову розплакатися від болю і відчаю. Але тут за взуттям на нижній полиці я помітила дорожню сумку. А раптом?! Розстебнула замок, моя рука поринула в ніжне хутро, моя шуба! Витягнувши її з сумки я сіла на підлогу і розридалася! Вона! Тут не могло бути помилки!

– Саш! – промовила я в трубку чоловікові, набравши його номер все там же, перебуваючи в квартирі Юри.

– Я шубу свою знайшла. Чоловік мовчав якийсь час, а потім запитав обережно.

– А ти де, Кать?

– Вдома у Свєткиного нареченого. Уявляєш, тут в шафі в сумці лежала моя шуба!

– Так, а як ти там опинилася? Я розповіла чоловікові, що знайшла втрачені ним ключі і увійшла в його квартиру.

– Катя, ти в своєму розумі, скажи адресу, я заберу тебе … а якщо він повернеться?

– Ні, вони зі Світланою поїхали в клуб.

***

Ми зустрілися з Юрою через кілька днів в кафе. Я розповіла, що знаю все, хлопець почав просити вибачення, присягався, що більше такого не повториться. Навіть встав на коліна переді мною … Його палку промову порушив дзвінок мобільного. На дисплеї висвітилося ім’я подруги. Я встала і вийшла на вулицю.

– Катюш, у нас така радість, Свєта вагітна! Уявляєш, а лікарі всі хором говорили, що у неї не буде ніколи дітей. Щастя то яке!

– Вітаю! Чудова новина! Кохання творить дива! А коли ти дізналася?

– Вчора доньці погано стало на дискотеці, поїхали сьогодні в лікарню і ось, все підтвердилося!

Я повернулася за столик, сіла навпроти Юри. Ні, про цю історію не повинен дізнатися ніхто, тим більше Юля зі Світланою. Дівчині вже точно не можна переживати.

– Тобі пощастило, ми не будемо заявляти в поліцію. В очах хлопця зажевріла надія.

– Спасибі! – Бережи наречену і дитину.

– Що?! – не зрозумів хлопець.

– Вітаю тебе, скоро ти станеш батьком! Тільки знай, що це все заради Свєти, вона чекає дитину, їй не можна хвилюватися.

– Як? Вона говорила … я не хочу дітей! Ні …

– Так, Юра, це твоя дитина, давай домовимося так, я нічого не буду розповідати, а ти оточиш свою майбутню дружину любов’ю і турботою поки вона чекає малюка.

– Ні, я не одружуся з нею, діти не входять в мої плани!

– Ти продаси машину і повернеш всі гроші, а інше вважай нашим подарунком до весілля. І моя тобі порада, більше не робити подібних помилок!

***

За літом пролетіла осінь, і ось перші пухнасті сніжинки торкнулися землі. В кінці листопада я дістала свою шубу з шафи. Тільки от не було в моїх очах ні краплі радості. Так, я йшла по засніжених вулицях і читала в очах чоловіків захоплення, блакитна норка мені дуже личила. Але … раптом мені згадалася Юля, її затишна квартирка на першому поверсі в тіні берізок. Затишна кухня.

Мене не покликали на весілля, і більше жодного разу Юлька мені не подзвонила. В цю мить слова чоловіка з приводу моєї дурної покупки здалися пророчими … Шуба і захоплені погляди мені вслід не коштували нашої дружби. Як же дорого вона мені дісталася, і справа то зовсім не в грошах.

Автор – Марія Сонцева