Світлана добре пам’ятає, як ще малою дівчинкою мусила переходити жити до бабусиної кімнати.
Бо половину хати у них відсудила якась тітка, яка заявила що її донька має тут права, адже являється донькою діда Світлани.
Хто б міг подумати що у діда була жінка та дитина на стороні, а не тільки мати Світлани.
Та жінка продала половину хати якомусь чужому дядькові, тож прийшлося їм усім жити у двох малих кімнатах.
Першим не витримав батько Світлани жити з тещею в одній кімнаті та поїхав на “довгі заробітки”. А потім і мати Світлани знайшла собі іншого чоловіка і пішла жити до нього.
Тож залишилася Світлана жити з бабусею і дідусем. Так час йшов і невдовзі Світлана заявила всім що знаходиться при надії.
Дізналася про це і мати дівчини, і дуже була здивована, хто захотів її доньку, адже вона самого мала такі собі родимі плями.
Світлана й нікому не зізнавалася, хто був батьком її сина.
Для неї було головне що тепер вона не сама. Невдовзі дідусь захворів і відійшов у засвіти, а потім і бабусі не стало.
То залишилася Світлана з сином жити з чужим чоловіком в одній хаті.
Однак Олег, так звали чоловіка, почав приязно ставитись до її сина. Брав його з собою до майстерні, показував як що потрібно робити.
Світлану це дратувало, адже Олег був якимось незрозумілим для неї, тим її дратував. Але з кожним днем її син став привикати до дядька Олега і проситися до нього в гості і проводити з ним час.
І одного дня коли Світлана повернулася з роботи, то побачила що її син сидів на кухні з дядьком Олегом та смачно їли яєчню з бутербродами.
Хлопчик після школи прийшов швидше, побачив що матері нема і пішов до дядька Олега. Чоловік зрозумів що хлопчик голодний тож і приготував йому їсти.
Так вони втрьох тоді і засиділись на кухні. Олег нарешті розповів історію свого життя, після якої Світлана подивилася на чоловіка іншими очима.
Як виявилось, у чоловіка не може бути дітей, він був взяв жінку з дітьми, але через деякий час вона повернулася до свого колишнього чоловіка.
А Олег дуже хотів мати своїх дітей.
Після цього вечора Світлана стала частіше спілкуватись з Олегом, вони самі не помітили як перестали ділити хату навпіл.
Галина Червона
