У мене є кохана людина. Ми разом 3 роки. Я дуже люблю його, а він мене каже, що і мене любить, та я вже по-трохи сумніваюся в тому. Це не просто слова, я знаю і відчуваю це з вчинків.
Він зробив мені пропозицію, хоче одружитись, але я дуже сумніваюся в такому серйозному кроці, у мене є побоювання.
Пов’язані вони з тим, що він не хоче змінити роботу та нормально заробляти.
Я не така жінка, якій потрібні лише гроші від чоловіка, навпаки, життя мене привчило до самостійності.
У мене окрема маленька квартира, росте син, сама я працюю та отримую пристойну зарплату.
Коханий нормально ставиться до сина, вони знайшли спільну мову.
Так само він дбайливий до мене, завжди допомагає, поряд у будь-який скрутний момент, переживає за мене.
Він працював торговим представником, робота досить легка, заробляв добре.
Проте у жовтні у них сталося скорочення на роботі, його хотіли звільнити, але він сам попросив залишитися хоча б до кінця року.
Його залишили але получається понизили в посаді і він став розширювати базу клієнтів, але в результаті все звелося до того, що він дзвонить по телефону, збирає замовлення та платять йому мізер за місяць.
Я з ним говорила про це не раз, що несерйозно якось. Адже у нього вища освіта, досвід роботи, хороша машина, 33 буде цього року.
Сказав: «Не хочу влаштовуватися на нову роботу з 9 до 18, вставати рано, за ті самі гроші, що я раніше отримував. Влаштуюся кур’єром піцу возити без оформлення, доки не з’їздимо у відпустку після весілля».
У підсумку йде час, нікуди не влаштувався. Не хочу його засуджувати, але мені здається йому просто ліньки.
Адже добре спати вранці, нікуди не поспішати, займатися своїми справами.
Але як жити сімейно за такого розкладу? Я не претендую на утримання мене та сина, але чоловік має пристойно заробляти у наш час.
Він має перестати лінуватися. Принаймі, я б так хотіла.
Адже у нас плани щодо розширення житла та спільної дитини.
Немає нічого гіршого за чоловіка ледаря, який до ладу не працює.
Боюся, одружившись щоб потім не жаліти про своє рішення.
Але люблю його і втрачати не хочу. Що робити і як не знаю.
Хотілося б почути альтернативну думку.
Світлина, Олександри. 2023 р.
