Я вирішивши не звертати на них увагу і повернулася до проекту, який «горів».
Тексти надісланих повідомлень раз по раз спливали на екрані телефону. Причому сам Микита мовчав, особливо старалася його матінка і ображена сестричка. Мабуть, вже дуже я допекла їх. Тільки чим, сама не знаю … Начебто поганого слова жодного разу не сказала, ах, да, стара я для їх сина була, Микита ж молодший за мене.
Я тримала тиху оборону, поки не прийшло наступне повідомлення: «Коли думаєш ділити спільно нажите майно? Як питання вирішувати будемо? Мирно або через суд?» Прочитавши це, я вдавилася кавою. Не витримала і сама набрала номер цієї нахаби, яка, дякувати богу, так і не стала мені свекрухою, щоб розставити всі крапки.
– О, сама знайшлася?! – задоволеним тоном промовила Нінель Павлівна. – Микиту вигнала, а сама там вже розважаєшся, напевно.
– Звичайно, а Ви як думали, – єхидно відповіла я їй, мені набридло бути хорошою дівчинкою.
– Ну, так що там з майном? – задала вона питання, що так її цікавило.
– Вибачте, а про яке майно мова? Ми з Микитою в шлюбі не перебували. Квартира оформлена моє ім’я. Він ні копійки не вклав в її придбання, та й в усе решта теж, – прокоментувала я її питання.
– Значить, зустрінемося в суді, – зареготала вона, – читай закони … – на мою адресу знову полетіли образи. Жінка поклала телефон.
Взагалі-то на її слова я не звернула увагу, так як вважала, що все, що придбано до шлюбу, залишається у власника. Але, як виявилося, є й інший закон. Про нього менещойно просвітила сестра, коли я заїхала до них в гості і розповіла всю епопею з Микитою і його родичами.
– Пам’ятаєш Мілку? – запитала Оля. Я мовчки кивнула, витягаючи ложечкою тістечко. – Так у неї схожа ситуація була. Вона ж ріелтором працює. Так ось жила вона з одним, квартира їй від батьків дісталася, але тут на роботі впала гаряча пропозиція: квартира більшою площею і з мінімальною доплатою. Вона, звичайно ж, вхопилася, рідко таке зустрічається. Ну, на свою голову і змінила житло. А тільки її цей … знайшов молоденьку дівчинку, а на Мілку в суд подав на розділ майна. Так як вони жили разом багато років без штампа в паспорті, то начебто це теж враховується, і все ділиться, як спільно нажите. До того ж у них типу сімейний бюджет спільний був. Начебто він щось відсудив у неї. Їй довелося в банку кредит брати, щоб віддати цьому якусь суму, – закінчила розповідь сестра.
– Тобто ти хочеш сказати, що даремно я не взяла до уваги вчорашні слова екс-свекровушки, – задумливо промовила я і відсунула тарілку з тістечком. Їсти перехотілося, схоже насувалися неабиякі проблеми.
Судячи з того, що розповіла Оля, моя ситуація була схожою з Мілкину. Ми з Микитою з’їхалися, коли я ще жила в однокімнатній квартирі не в найкращому районі міста. Приблизно рік тому це було. А потім так склалося, що я отримала спадок, та й свої заощадження були, тому ту квартиру я продала, додала і купила нову трьошку.
Микита, звичайно, не мав ніякого до неї відношення, у нас весь цей час був роздільний бюджет. У кожного своя картка. А тепер виходить, що це спільно нажите майно …
– Так ти подзвони Мілці, дізнайся у неї точніше, – продовжила сестра.
– Думаю, краще одразу юристу дзвонити, а не Мілці – промовила я і швидко попрощалася з Ольгою, так як хотіла встигнути в юридичну консультацію. Встигнути-то я встигла, тільки консультувати мене сьогодні ніхто не став, тому що вони вже закривалися. Записали на понеділок. І знаєте, якось мене це напружило.
Почитала в інтернеті, начебто є подібна практика, і якщо дуже захотіти, то можна і «побюдаться». А в світлі останніх подій я думаю, Нінель Павлівна не упустить таку можливість. Так, хтось знову мене назве меркантильною, але щось мені не дуже хочеться дарувати їй половину квартири. До того ж вона не має ніякого відношення до її придбання.
Спробую, звичайно, завтра ще пошукати юриста. Відчуваю, що спокійно не доживу я до понеділка.
Фото ілюстративне з вільних джерел
