Поїхавши з чоловіком і подругою у відпустку, Катя зайшла вранці в номер і завмерла на порозі від побаченого
Катя і Сергій познайомилися в університеті. Вона вчилася на журналіста. А він — на економіста. Класична історія: випадкова зустріч у бібліотеці, а потім довгі розмови до ранку. За пів року вже жили разом. А ще за рік зіграли скромне весілля. Минуло п’ять років. Катя працювала в модному глянцевому журналі, Сергій зробив кар’єру в банку. Життя було розписане по хвилинах.
Романтика пішла на другий план. Тепер на перше місце вийшли побутові клопоти та всілякі кар’єрні амбіції. Якось увечері Катя сиділа на кухні, гортала телефон.
— Ну от, знову Лєнка на Балі збирається, — зітхнула, роздивляючись фотографії подруги на тлі океану. — А ми коли востаннє кудись вибиралися?
У цю мить грюкнули вхідні двері.
— Привіт, я вдома! — крикнув Сергій.
— Привіт, — відгукнулася Катя. — Вечеря в мікрохвильовці.
Сергій зайшов на кухню, чмокнув дружину в щоку й плюхнувся на стілець.
— Як день минув? — спитав він, розігріваючи їжу.
— Та як зазвичай, — стенула плечима Катя. — Слухай, а давай кудись з’їздимо? От Лєнка знову на Балі.
— Катю, ти ж знаєш, зараз гарячий сезон на роботі, — втомлено відповів Сергій. — Може, наступного року?
Катя зітхнула. «Наступний рік» уже став їхньою сімейною жартом. Щоразу, коли вона заводила розмову про відпустку, Сергій знаходив відмовки.
— Гаразд, я спати, — сказала Катя, встаючи з-за столу. — Завтра рано вставати.
Пішла в спальню, залишивши чоловіка вечеряти наодинці. Лежачи в ліжку, думала, як змінилося їхнє життя за ці п’ять років. Куди поділися ті веселі студенти, які могли зірватися в подорож автостопом? Коли вони встигли перетворитися на типову пару, що живе від зарплати до зарплати?
Наступного ранку Катя вирішила взяти ініціативу в свої руки. В обідню перерву подзвонила Лєні.
— Лєнко, привіт! Слухай, маю до тебе справу.
— Привіт, Катю! Що сталося?
— Ти ж за тиждень на Балі летиш?
— Ага, а що?
— А можна з тобою?
На тому кінці дроту зависла пауза.
— Катю, ти серйозно? Часу ж обмаль. Так раптово.
— Мені так потрібно вирватися з цієї рутини!
Лєна зітхнула.
— Гаразд, переконала. Але врахуй, у мене все вже заброньовано.
— Дякую, Лєнко! Ти найкраща! — зраділа Катя.
Увечері зустріла чоловіка з вечерею та пляшкою напою.
— У нас свято? — здивувався Сергій.
— Можна й так сказати, — усміхнулася Катя. — Сідай.
Дочекалася, коли чоловік сів за стіл.
— Сергію, ми летимо на Балі!
— Що? Коли? — спантеличився Сергій.
— За тиждень. Я домовилася з Лєнкою. Вона нас візьме з собою.
— Катю, ти з глузду з’їхала? У мене робота, проєкти.
— Сергію, коли ми востаннє кудись вибиралися разом? Коли просто відпочивали, без думок про роботу?
Сергій усміхнувся:
— Знаєш, а ти маєш рацію. А ну її, цю роботу, летимо на Балі! Звісно, через кордон треба буде їхати, а потім летіти, тож, потрібно запланувати скільки днів просити у керівництва для відпустки.
Наступний тиждень пролетів як один день. Катя носилася між роботою, магазинами та турагенством. Сергій розгрібав справи в офісі. Лєна допомагала з організацією поїздки.
І ось нарешті вони поїхали до кордону з Польщею, а потім літаком дісталися відпочинку. Політ минув непомітно. Катя то дрімала на плечі в Сергія, то балакала з Лєною. Балі зустрів їх спекою та вологим повітрям. Вийшовши з аеропорту, вони поринули в хаос звуків і запахів. Скрізь сновигали мотоцикли, кричали торговці.
— Ну що, в готель? — запропонувала Лєна. — Я забронювала нам віллу недалеко від пляжу.
Вілла виявилася справжнім раєм. Три спальні, величезна вітальня. А ще басейн і тропічний сад.
— Лєнко, ну це приголомшливо! — захоплювалася вона, обходячи територію.
— А я що казала? — усміхалася подруга. — Гаразд, влаштовуйтеся. Увечері можемо сходити повечеряти на пляж.
Перші дні відпустки пролетіли як сон. Вони засмагали на пляжі, каталися на скутерах по острові. Звісно, куштували місцеву кухню. Лєна показувала свої улюблені місця на острові. Вечорами сиділи біля басейну, пили коктейлі.
На п’ятий день їхньої відпустки Катя прокинулася вранці. Сергія вже не було. Мабуть, пішов купатися, поки сонце не таке пекуче. Вона встала й вийшла на терасу. Сонце тільки починало підніматися над океаном. Катя спустилася вниз. У вітальні нікого не було.
Проходячи повз кімнату Лєни, Катя почула шум. Не замислюючись, відчинила двері. І просто завмерла на порозі. Побачила те, що приголомшило до глибини душі. На ліжку спинами до дверей сиділи її подруга і чоловік. Він обіймав її за талію, а вона нахилила голову на плече Сергія.
Вони навіть не помітили її. Катя відчула, як земля йде з-під ніг. У голові пронеслися тисячі думок. Як давно це відбувається? Чому? За що?
Вона тихенько прикрила двері й на ватних ногах вийшла з дому. Її трясло. Катя не знала, що робити, куди йти. Єдине, чого хотілося — це втекти якомога далі.
Катя брела по пляжу, не помічаючи нічого навколо. Сльози текли по щоках. Не знала вона, скільки часу минуло. І тут почула за спиною знайомий голос:
— Катю! Катю, зачекай!
Обернулася. До неї біг Сергій, за ним поспішала Лєна.
— Катю, вибач, це не те, що ти подумала! — почав виправдовуватися Сергій.
— Так? А що я мала подумати? — гірко всміхнулася Катя.
— Катю, послухай, — втрутилася Лєна. — Ми не хотіли, щоб ти дізналася ось так.
— А як ви хотіли? — закричала Катя. — Коли я зрозумію, що ношу дитину?
— Катю, заспокойся, — спробував взяти її за руку Сергій.
— Не чіпай мене! — відсахнулася вона. — Я не хочу вас бачити! Ні тебе, ні її!
Розвернулася й побігла геть. Не знала, куди біжить. Просто хотіла опинитися якомога далі від цих двох. Її зупинив тільки океан. Вона зайшла у воду й заридала.
Весь світ зруйнувався за одну мить. Шлюб, дружба з Лєною. Ніколи ще її так не обманювали. Вона не знала, скільки часу простояла так. Просто дивилася на горизонт. Сонце вже піднялося високо. Вона вийшла з води й побрела назад до вілли.
Сергій і Лєна чекали її у вітальні.
— Катю, — почав Сергій.
— Що тобі від мене треба?
— Це сталося вперше, клянуся! — вигукнула Лєна. — Ми не планували, просто…
— Просто що? — перебила її Катя. — Вирішили, що раз ми на Балі, то можна й все?
— Ні, — втрутився Сергій. — Це помилка. Ми просто вчора коктейлів перебрали.
— І що тепер? — спитала Катя. — Просто зробимо вигляд, що нічого не було? Повернемося до Києва й продовжимо жити, як раніше?
Запала тяжка пауза.
— Я не знаю, — нарешті видавив Сергій. — Але я не хочу тебе втрачати.
Катя подивилася на чоловіка, потім на Лєну.
— Ми можемо повернутися додому раніше, якщо хочеш, — запропонував чоловік.
— Ні, — похитала головою Катя. — Я залишуся тут. А ви робіть, що хочете.
Піднялася у свою кімнату й зачинила двері. Лежала на ліжку й думала. Як же одна мить може змінити все життя… Ще вчора Катя була щаслива. А сьогодні не знала, чи має вона майбутнє.
Катя викликала таксі й поїхала. Заселилася в невеликий готель неподалік від пляжу. Ні. Не дозволить вона цій зраді зіпсувати їй відпустку. Увечері Катя пішла на пляжну вечірку. Гучна музика та коктейлі допомогли трохи розслабитися. Вона познайомилася з групою австралійців. Ті запросили приєднатися до їхньої компанії.
— Гей, дівчино! Давай з нами! — крикнув один із хлопців і простяг коктейль.
Катя всміхнулася й прийняла напій. Чому б і ні? Вона заслужила повеселитися.
Наступні дні пролетіли як у калейдоскопі. Катя каталася на серфі, досліджувала острів на мотобайку. Нові друзі виявилися чудовою компанією. Допомогли їй забути про проблеми. Увечері Катя спіймала себе на думці, що вперше за довгий час почувається по-справжньому живою. Дістала телефон. На шпалері було фото. Це їхній день весілля з Сергієм.
— Прощавай, — прошепотіла вона й видалила фото.
У день від’їзду Катя зібрала речі й вийшла на балкон, востаннє милуючись видом на океан. Телефон завібрував — прийшло повідомлення від Сергія:
«Катю, ми вилітаємо сьогодні. Будь ласка, давай поговоримо, коли повернемося додому.»
Прочитала повідомлення, але не стала відповідати. Натомість відкрила додаток авіакомпанії й поміняла свій зворотний квиток на рейс за тиждень. Потім подзвонила в редакцію:
— Алло, Марино? Це Катя. Слухай. Пам’ятаєш, ти пропонувала мені робити репортажі про подорожі? Я згодна. Так, прямо зараз. Я на Балі, і в мене купа ідей для статей.
Закінчивши розмову, Катя усміхнулася. Вона відчувала, що це початок нового розділу в її житті. Зрада Сергія та Лєни більше не мала значення. Тепер у неї була мета. Катя закинула рюкзак на плече й вийшла з готелю. Попереду чекали нові пригоди.
