Свекруха запросила на Новий Рік колишню дружину сина, але не очікувала, чим обернеться ця витівка
Ірина завжди вважала, що сімейне життя в неї складається ідеально. Чоловік Юра — успішний бізнесмен. У них виросло двоє чудових дітей, непоганий будинок купили в престижному районі. Ну, ніщо не може порушити цю ідилію. Але доля часом підносить несподівані сюрпризи.
Все почалося з того, що свекруха вирішила влаштувати грандіозне свято на Новий рік. Олена Олександрівна подзвонила невістці за місяць:
— Ірочко, люба, маю до тебе прохання. Давай цього року відзначимо Новий рік усі разом у нас? Приготую свій фірмовий олів’є, а ти принесеш свій чарівний торт. Що скажеш?
Ірина завагалася. Зазвичай вони зустрічали Новий рік вдома, в тісному сімейному колі. Але відмовити свекрусі було незручно.
— Звичайно, Олено Олександрівно. Із радістю прийдемо.
— От і добре! — зраділа свекруха. — Я вже почала складати список гостей. Буде весело!
Ірина поклала слухавку й замислилася. Щось у голосі свекрухи насторожило її. Але вона відмахнулася від думок. Її й так подолали передсвяткові клопоти.
Час летів непомітно. Ірина була так зайнята підготовкою до свята. Купила нову сукню, зробила зачіску та манікюр. Юра купив дорогий напій і подарунки для всіх гостей. Нарешті настав довгоочікуваний вечір. Ірина з Юрою та дітьми приїхали до батьків чоловіка. Олена Олександрівна зустріла їх з розпростертими обіймами:
— Проходьте, рідненькі! Усі вже зібралися, тільки вас чекаємо!
Ірина зайшла у вітальню й завмерла. За святковим столом сиділа Уляна — колишня дружина Юри. Вона привітно помахала рукою:
— Привіт, Іро! З наступаючим!
Ірина відчула, як земля йде з-під ніг. Подивилася на чоловіка — той виглядав не менш приголомшеним.
— Мамо, це що означає? — спитав роздратовано.
Олена Олександрівна зробила невинне обличчя:
— А що таке? Уляна — мати мого онука. Подумала, буде чудово, якщо ми всі зберемося разом. Новий рік — родинне свято!
Ірина глибоко зітхнула й спробувала взяти себе в руки. Вона ніколи не зустрічалася з Уляною особисто. Чоловік, звісно, з першим сином бачився. Але стосунки з колишньою в нього були не дуже. Начебто. Розійшлися вони якось не дуже добре. Ірина вже точно не очікувала побачити її на родинному святі.
Вечір почався напружено. Ірина намагалася поводитися як зазвичай. Але всередині все кипіло. Вона то й кидала погляди на Уляну. Та невимушено спілкувалася з усіма гостями. Юра виглядав ніяково й намагався триматися подалі від колишньої дружини.
Після першого тосту Олена Олександрівна вирішила розрядити обстановку:
— А давайте пограємо в «Крокодила»! Уляно, ти ж любиш цю гру?
— О так, обожнюю! — пожвавішала Уляна. — Хто перший?
— Може, ти почнеш? — запропонувала свекруха.
Уляна встала й почала зображати якусь тварину. Усі стали наперебій вигукувати варіанти. Юра вигукнув:
— Це ж лама!
— Правильно! — заплескала в долоні Уляна. — Ти завжди вгадуєш!
Ірина відчула, як починає закипати. Встала й пішла на кухню, щоб трохи заспокоїтися. Там вона зіткнулася з Оленою Олександрівною.
— Ірочко, ти чого пішла? — ніби ні в чому не бувало спитала свекруха.
— Олено Олександрівно, навіщо ви це зробили? — тихо спитала Ірина.
— Що зробила? — невинно кліпнула очима свекруха.
— Навіщо запросили Уляну?
— Ой, та годі тобі! — відмахнулася Олена Олександрівна. — Хороша дівчина. І Юра з нею завжди ладнав. Може, потоваришуєте?
Ірина не знайшла, що відповісти. Вона знала, що Олена Олександрівна її недолюблювала. І доволі часто Уляну згадувала. Але щоб настільки нахабно приводити колишню дружину чоловіка в дім. Такого Ірина від свекрухи точно не очікувала. Вона повернулася у вітальню. Веселощі були в самому розпалі. Уляна саме розповідала якусь смішну історію, і всі сміялися. Навіть Юра усміхався, дивлячись на колишню дружину.
Ірина сіла поруч із чоловіком і шепнула:
— Може, підемо додому?
— Ну що ти, — відповів Юра. — Незручно йти так рано. Давай ще трохи посидимо.
Вечір тривав. Гості їли, танцювали, грали в ігри. Ірина намагалася триматися осторонь, а Олена Олександрівна й не проти була. Вона всю увагу намагалася перетягнути на Уляну.
А потім раптом витягла сімейний альбом і почала всім показувати світлини. Там було багато фотографій Юри та Уляни. Їхнє весілля, спільні поїздки, народження сина.
— Ах, ну яка ж з вас була чудова пара! — зітхнула Олена Олександрівна. — Чому ж усе так негарно склалося?
Ірина відчула, як до горла підкочує клубок. Встала й вийшла на балкон, подихати свіжим повітрям. Ну це вже ні в які ворота. За кілька хвилин туди вийшов Юра.
— Ірино, ти чого пішла? — спитав він. — Усе нормально?
— А ти як думаєш? — обурилася Ірина. — Твоя мама весь вечір захоплюється твоєю колишньою дружиною. Як я маю почуватися?
— Іро, не перебільшуй. Мама просто хотіла вас подружити. Ну, як краще.
Ірина в цей момент була готова просто розсміятися.
— Як краще? Для кого? Для мене? Чи для тебе? Уляна ж самотня. Мабуть, матуся твоя зраділа, коли вони з її кавалером розійшлися. Ось вона вас і намагається звести тепер. Ви ж для неї завжди були зразковою парою. По-моєму, сьогодні це стало як ніколи очевидно. А ти й не проти, так?
Юра зітхнув і провів рукою по волоссю:
— Давай не будемо сваритися. Ну що ти починаєш. Я тут до чого?
Ірина хмикнула.
— Ну так, ні до чого.
— Гаразд, усе, — чоловік махнув рукою. — Ходімо ще трохи посидимо й по домівках.
Але вечір і не думав закінчуватися. Уляна потім запропонувала в «Твістер» пограти. І звивалася там як могла.
— Юрочку, іди до нас! — покликала Уляна.
Юра невпевнено подивився на Ірину. Та кивнула:
— Іди-іди. Розважайся. Що тобі думка дружини.
І Юра, наче на зло Ірині, пішов. Гра перетворилася на справжнє шоу. Уляна та Юра то й опинялися в кумедних позах. Колишня дружина все так до нього й притискалася. Ірина відчувала, що її терпець уже на виході.
Нарешті, годинник пробив північ. Усі почали вітати одне одного з Новим роком. Уляна підійшла до Юри й міцно обійняла:
— З Новим роком, Юрочку! Я так рада, що ми знову разом зустрічаємо свято!
У цю мить Ірина не витримала. Вона схопила келих і виплеснула його вміст просто в обличчя Уляні.
— Ось тобі з Новим роком! — крикнула вона.
У кімнаті зависла мертва тиша. Усі приголомшено дивилися на Ірину. Уляна розкрила рота й підняла руки. З обличчя капало.
Олена Олександрівна першою прийшла до тями:
— Іро, ти зовсім головою поїхала? Негайно вибачся!
Але Ірина вже вибігла з квартири. Юра кинувся за нею.
— Іро, зачекай!
Наздогнав її на вулиці. Ірина плакала:
— Ну і що це було таке? Навіщо ти фліртував з нею весь вечір? — закричала вона.
— Я не фліртував! — заперечив Юра. — Що ти взагалі верзеш? Я просто намагаюся не роздмухувати сварку. Іро, давай не влаштовуй істерик.
Ірина хмикнула.
— Ну, якщо тобі більше до вподоби час із колишньою проводити, то й залишайся.
Вона викликала таксі й поїхала додому. Юра залишився стояти на вулиці. Не знав, що й робити.
Наступні кілька днів Ірина та Юра майже не розмовляли. За тиждень чоловік не витримав:
— Іро, ну що ти справді. Нічого не сталося. Я розумію, що тобі було неприємно. Але я клянуся, між мною й Уляною нічого немає. І бути не може. Я люблю тільки тебе.
Ірина подивилася йому в очі:
— Ти ж розумієш, що твоя мама хотіла влаштувати?
Юра кивнув.
Ірина зітхнула.
— Вибач. Я поводилася негарно.
— І ти вибач. Треба було раніше піти. Я потім із мамою поговорив. Сказав, щоб вона таких викрутасів більше не влаштовувала.
Ірина вирішила, що більше з Оленою Олександрівною після такого розмовляти не буде. Та й Юра теж постарався з матір’ю контакти скоротити. Тим більше, вона все намагалася ненароком підлаштувати зустрічі Уляни й сина. Але як тільки зрозуміла, що це заважає її стосункам із сином, перестала. Життя поступово повернулося в нормальне русло. Олена Олександрівна засвоїла урок і більше ніколи не намагалася втручатися в сімейне життя Юри.
