Познайомився я з доньками коханої. Все було добре, але збираючись додому, в своєму черевику виявив кнопку, яку могли підкласти тільки вони. Через тиждень я до них переїхав і тут почалися «чудеса» її дітей.

Моя історія почалася чотири роки тому, я познайомився з симпатичною дівчиною. Мені тоді було 32, їй vfq;t 30. Вона мені сподобалася одразу. Легка, ніжна. Рідко такі жінки зустрічаються в наш час. Ми з нею зустрічалися дуже рідко, Юля це пояснювала завантаженістю по роботі. І ще скаржилася на нескінченну втому, після якої і йти нікуди не хочеться.

Наші стосунки тривали місяців вісім. Потім я запропонував жити разом. І тут вона розповіла про своїх дітей. Виявилося, у неї їх двоє. Дві дівчинки погодки: дев’яти і десяти років. Ще вона мене попередила, що у дівчаток дуже «складний» характер. Навіть вона, матір, не може з ними впоратися.

Так ось, познайомився я з дівчатками. Нічого такого серйозного я не помітив. Але йдучи додому, в своєму черевику виявив кнопку, яку могли підкласти тільки вони. Через тиждень я до них переїхав. Юля не хотіла до мене переїжджати, говорила, що дівчатка довго будуть адаптуватися. І тут почалися «чудеса» її дітей.

Що тільки вони не робили: і одяг мені псували, і в їжу насипали купу солі, і в черевики що тільки можна підсовували. Загалом було дуже весело. Через два місяці вони здулися. Зрозуміли, що нічого у них не виходить, здалися. Стали жити мирно. Навіть слухати мене почали. Так ми прожили три роки, і тут знову пішло все заново.

Тільки жарти стали у них зовсім не дитячими. Навіть не хочу писати про це. Я стомився від таких знущань. Я більше не хочу виховувати її дітей. Вони не сприймають мене. Краще буде, якщо я піду.

Фото ілюстративне