Є у мене одна знайома подружня пара, ще зі студентських часів. Жили разом в університетському гуртожитку. Подружилися вони на останніх курсах. Ну і як це часто водиться – прискорили весілля.
Тільки з навчання, працювали там де доведеться. Орендована квартира, свого авто немає, ростять дитину, грошей не вистачає.
Був я на їхньому весіллі, зовсім сумно, свято не відчувалося. Ну і наречена весь час обурювалася: все не як у людей.
Хлопець далеко не дурний, але працював в магазині сантехніки, освіта фізико-математичного факультету не забезпечила хорошого місця.
Графік роботи досить жорсткий, вільного часу мало. Вдома, у вільний час підробляв в інтернеті.
Звичайно, у мужика стоїть завдання забезпечити сім’ю, обзавестися власним житлом. Коли ти з простої сім’ї, без блату, це стає справжнім викликом.
Наймана робота не приносить бажаного доходу, там, де є можливість заробити все давно зайняте. Ось і пахав він постійно, збирав на житло.
Але жінка вставляє палиці в колеса. Працюєш – часу на сім’ю немає, не працюєш – грошей немає йди працюй; житла немає – заробляй, відкладай, грошей не вистачає – бери з відкладених. Прожили разом 7 років і терпіння у жінки закінчилося.
Бачив її нещодавно, розповіла з ким вона тепер і як живе. Каже, у першого чоловіка не було свого авто, нікуди не їздили, він постійно сидів за комп’ютером.
З нинішнім все по-іншому, він вже зрілий, у нього все є, квартира і непогана машина, раніше вона не знала що чоловік може просто давати гроші на всякі її потреби.
Вони постійно кудись їздять відпочивати і все чудово.
