Про шлюб не було й думок, аж доки я не зустрів її. А потім, яким рішенням я можу зробити так, щоб усім було добре

Після того, як ми узаконили свої стосунки, вона переїхала до мене і приблизно через тиждень вона повідомляє мені про те, що має двох дітей.

Мені майже 30 років. Працюю страховим агентом у невеликій компанії. Отримую не так багато, але на життя вистачає.

Стосунків у мене було чимало, але несерйозних.

Про шлюб не було й думок, аж доки я не зустрів її.

Спочатку вона мені сподобалася зовні, а потім, коли я дізнався її краще, сподобався і характер. Їй 23 роки, але вона зовсім не поводилася як всі дівчата.

Коли закінчувався мій робочий день, я з нетерпінням чекав зустрічі з нею. Так ми зустрічалися пів року. За цей час я познайомив її зі своїми батьками, а вона зі своїми, а потім ми одружилися. Я був неймовірно щасливий.

Після того, як ми узаконили свої стосунки,  вона переїхала до мене і приблизно через тиждень вона повідомляє мені про те, що має двох дітей. Спочатку я подумав, що це жарт, 23 роки та вже двоє дітей? Та й у батьків її я бував, про жодних дітей і слова не було.

Але вона була серйозна. Розповіла мені, що зустрічалася з хлопцем і у 17 років. Хлопець зник.

Через якийсь час з’явився, вибачався, хотів бачитися з дитиною. Вона повірила і почали жити разом. Потім вона знову привела на світ дитину. А він знову передумав.

Шлюбу вони не укладали, тому їй з дітьми довелося повернутися до батьків. Потім вона зустріла мене і закохалася, але переживала, що наявність дітей мене відкине, сказала неправду і попросила батьків зробити те саме.

Я, чесно кажучи, не знав що сказати. Вона могла не сказати про дітей на першому побаченні, на десятому. Але ж справа дійшла до знайомства з батьками, весілля. На запитання, куди вона діла дітей, відповіла, що вони гостять у родичів у селі.

У мене з’явилося почуття, ніби мене просто обманули заради шлюбу. Хоча вона говорить, що любить.

Але чому не можна було сказати про дітей раніше, і чому, якщо хотіла все приховати, розповіла це зараз після весілля? На мої запитання мовчання.

Я не знаю.. Що робити. Я також люблю свою дружину, але появилась недовіра. Сказав їй чесно, чужі діти мені не потрібні, я не зможу їх полюбити, хоч би як старався.

Вона мені сказала, що відправить дітей до села, і ми їх ніколи не побачимо. Як я можу спокійно жити, знаючи, що розлучаю матір із її дітьми? У цій ситуації мені шкода ні себе, ні дружину, а її дітей.

1. Якщо запропоную жити всім разом, погано буде мені. Адже я не матиму бажання бавитись з ними, купувати щось. Мені захочеться проводити вихідні із дружиною, а тут ще діти. До того ж, не таїтиму, фінансово буде важко.

2. Якщо я погоджусь із рішенням дружини, погано буде дітям. Вони будуть відлучені від мами. Та й дружині, на мою думку буде погано.

Я пропонував залишити дітей у її батьків, а ми іноді їх відвідуватимемо, та й вона зможе їздити до них частіше. Але дружина сказала, що батьки будуть проти.

Що робити? Яким рішенням я можу зробити так, щоб усім було добре

Автор:Оксана