З Вовою ми познайомилися ще студентами, навчаючись в одному технікумі. Він був на два роки старшим. Він і став моїм першим і великим коханням. Познайомила його зі своми батьками, потім поїхали до його батьків у село, а це за 65 кілометрів від столиці.
Я іноді їздила до них у гості. З мамою Володі у нас були дуже теплі стосунки, вона ставилася до мене як до доньки.
Володя в цей час склав іспити і захистив диплом. Майже два місяці ми з ним не бачилися. він поїхав до батьків і не подавав вісточки. Стільникових телефонів в той час ще не було.
Я зважилася, що сама поїду в влаштую сурприз. Виявляється, що він мамі сказав, що ми розбіглися і припинили стосунки. Навіть причину назвати не зміг. Я хотіла йти на зупинку, а Світлана Василівна, так звали маму Володі, мене покликала:
– Донечко куди підеш, наступний автобус буде через чотири години. І запросила мене в будинок. Ми з нею довго розмовляли. Вона мені сказала, що восени Володя йде до армії. Після я вирішила поговорити з ним і з’ясувати, що буде далі.
Він зізнався в тому, що коли був захист диплома, то в цей вечір він мене зрадив. Йому було соромно зізнатися і таким чином він вирішив, так би мовити від мене піти. Володя просив вибачення за обман і за те. що накоїв.
Я його пробачила бо кохала, і не хотіла з ним розлучатися. Загалом проводила я його в армію, а після дізналася від його друга, що у нього там з’явилася інша дівчина. Тоді я не знала, що робити адже чесно чекала і кохала. І щоб насолити, не знаю тепер йому чи собі, на третьому курсі вийшла заміж.
Правда, заміж вийшла без кохання. А коли він повернувся, то виявилося, все зовсім інакше. Виявляється мій коханий писав мені листи, але чомусь вони до мене не доходили. Друг з Володею посперечався на те, що я не дочекаюся його. Так і вийшло, що всю інформацію я отримала від того самого друга, а потім необдумано накоїла дурниць.
Виходить його кращий товариш, якому він довіряв, нас і розлучив. Ну, а з чоловіком ми живемо вже 19-ий рік. Народили двох чудових дівчат.
Фото ілюстративне
