Я не витримала, телефоную, а тут така історія.
Віка, так звати подругу мою, їздить на громадському транспорті, благо до роботи не далеко, а з паркуванням у нас в центрі дуже погано, і простіше на маршрутках. Їздять у нас тут такі міські великі автобуси, ось вона на одному з таких і добирається до роботи.
Загалом, забралася вона в автобус, сидячих місць не було, та їй і не треба особливо. Варто, дивиться у віконце. На наступній зупинці в автобус намагається влізти молода мама з коляскою. Це непросто, тому що в автобусі три сходинки. Колеса впираються, коляску їй самій не витягти, явно допомога потрібна. Весь автобус, за доброю традицією, вдає, що спить. Ну моя подруга недалеко від входу стояла, спустилася матусі допомогти.
Загалом, коли вони піднімали коляску, одне з передніх коліс коляски, якраз з того боку, яку тягнула моя подруга, хрясь! – і відвалилося. Що тут почалося … Молода мати почала кричати на весь автобус, звинувачуючи Віку в псуванні майна, вимагала компенсувати їй поломку, інакше з автобуса не випустить. Верещала так, що дитина почала плакати. Моя подруга витягла швиденько 100 гривень з гаманця і віддала крикливій матусі, аби та перестала репетувати.
В результаті всього цього дійства Віка проїхала свою зупинку, їй довелося повертатися, через що вона запізнилася на роботу. Зараз сидить в офісі, намагається прийти до тями.
«Відмінний» початок тижня. Правильно кажуть: ініціатива карається. Хочеш допомогти, а в результаті опиняєшся винною. Але чи винна моя подруга в тому, що та матуся вирішила заощадити на візку і купила дешеве китайське фуфло? Адже не повинні у нормальних колясок так запросто колеса відвалюватися. Це я як мама говорю.
І ось як бути в таких випадках? Взагалі не допомагати і робити вигляд, що «моя хата з краю»? Якось недобре. Але і залишатися потім винною теж неприємно, дуже неприємно.
Фото ілюстративне – big-rostov.ru
