Працювала в одній маленькій фірмі, всі бачать одне одного, спілкуються. Кухні у нас не було, навіть мікрохвильовки не було, тільки електричний чайник.
Тому багато з нас купували готову їжу в сусідньому магазині, приносили і їли на робочому місці. Я брала їжу в термосі (і домашнє і розігрівати не треба!), то купувала готову в магазині.
Одна колега зaвaгiтніла. Йшли місяці, як вона звикла щодня ходити в магазин за їжею, так і ходила. Потім у неї був день народження, вона зібралася в магазин, щоб накупити їжі для всіх і проставиться. Я пішла з нею, розуміючи, як їй буде складно тягнути все одній. Джерело
Ми закупилися, вийшло аж 4 пакета! Одна б вона точно не донесла! Чи наpoдила б по шляху. Загалом, принесли, допомогла їй накрити на стіл, відзначили. Потім допомогла їй усе зiбрати.
На наступний день ми з нею разом зібралися в магазин, щоб купити поїсти, кожна собі. Це помітили інші колеги з нашого кабінету, попросили заодно і їм купити, а потім вони гроші віддадуть. Та без проблем.
Закупилися, принесли нам гроші віддали. І з тих пір це стало традицією — ми з вaгiтною колегою йдемо в магазин, а інші нам дають списки, що їм теж купити.
Причому, якщо спочатку ми купували тільки для свого кабінету, то потім до них приєднався ще й сусідній кабінет. Ну, ми ж все одно туди йдемо. Так і носили і для себе і для інших.
Ми навіть не помітили, що окрім нас, більше ніхто в магазин не ходить вже. Весна, а там і літо. Йдемо, гуляємо в магазин і назад. Потім у вaгiтної підійшов термін і вона поїхала наpoджувати в свою область.
Ми її проводили накритим столом (який ми з нею купили і принесли) і вона поїхала. Вона поїхала, а традиція залишилася. Колеги дуже звикли до доставки їжі і тут почалися проблеми.
Зібралася я в магазин, купити собі їжі. А мені раз і списки дають. Я пропоную кому-небудь піти зі мною, не тягнути ж мені все самій. Всі стали відмовлятися і частина пунктів зі списку повикреслювали, щоб мені було легше нести. Ну, гаразд.
Сходила, купила, принесла. І зрозуміла, що я тепер у них безкоштовний кур’єр. І треба щось з цим робити.
На наступний день я принесла з собою на роботу суп в термосі. Ближче до 12 години колеги стали озвучувати думки вголос, що їсти хочеться і т. д. Коли я захотіла поїсти, то просто дістала термос і поїла. І колеги в нашому кабінеті дуже уважно на мене подивилися.
А потім з сусіднього кабінету заглянули, запитали, чи сьогодні хто-небудь в магазин йтиме, уважно подивившись на мене. Я сказала, що у мене сьогодні все з собою і я нікуди не йду. Природно, колеги були цим незадоволені. Тож доведеться підняти свою дорогоцінну п’яту точку і піти в магазин самим.
На наступний день я теж прийшла з їжею в термосі. І ближче до обіду мене знову почали питати, чи піду я в магазин. Я сказала, що тепер ношу їжу в термосі, в магазин ходити не буду. І взагалі, я спочатку допомагала вaгiтній, а потім і ви всі навалилися.
І тут я почула, яка я нехороша, що їм було дуже зручно (ну ще б пак!), а тепер беру і відмовляюся всім допомагати! На що я відповіла, що а чому ніхто більше не допомагав? Раніше всі ходили в магазин самі по собі, ніхто нікому не допомагав.
Та й потім, коли ми з вaгiтною стали купувати вам за списками, ніхто не виявив бажання піти з нами або піти замість нас і купити всім.
Тут ще й з сусіднього кабінету заглянули і втягнулися в розмову. У підсумку я почула, що вони думали, що я така гарна, а виявилося, що ні. І взагалі, мені не йде злитися, заспокойся. Всі! Ніяких вибачень за претензії, взагалі нічого.
Зате як вони потім намагалися вибрати нову людину, яка буде їм ходити за покупками. Пересварилися з сусіднім кабінетом. Нікому не хотілося опинитися крайнім і бути кур’єром.
Потім колеги стали ходити в магазин парочками і купувати тільки для себе. А я через місяць звідти звалила, тому що вступила на вечірнє відділення університету і стало незручно їздити з роботи в інститут.
