Як мені самій яка розчарувалася у житті та людях виховувати дитину і говорити їй що світ не такий поганий
Мені 37, і за цей час я уже багато чого пережила. І вже встигла у всьому розчаруватися.
Все почалося зі зрада близької подруги. Вона просто через те, що я здала екзамен, а вона ні перестала зі мною спілкуватись.
Хоча я може і не знаю істинної причини. Можливо то щось і друге, але можливості спитати в неї в мене не було.
Дальше життя продовжувалось, і жила як, і більшість звичайних дівчат.
І як кожна, я теж мріяла зустріти принца на білому коні та вийти заміж один раз, і на ціле життя.
Але як кажуть “не так склалося як гадалося”. Принц мій мене зрадив та покинув одну з чотирирічним сином.
Потім ще на роботі була підстава від колег. Через що мені довелося платити кругленьку суму.
І я змушена була взяти кредит, так як таких грошей не мала.
Потім ще було декілька випадків та ситуацій у життю, в яких я тільки бачила суцільну несправедливість та м’ягко говорячи підлу поведінку людей.
І ще були мої спроби побудувати відносини з різними чоловіками, але всі як один виявлялися брехунами.
І от на даний час я перебуваю в такому стані повного розчарування в усіх людях і навіть в цілому світі.
Проте це не найгірше а важко те, що мені приходиться буквально себе заставляти говорити синові, що світ такий прекрасний і люди хороші.
Мені важко від того, що синові прийдеться теж як мені розчаруватися в людях. А я знаю наперед, що таких випадків буде багато.
Якби я хотіла, щоб він жив в такому світі де б не було ніякої брехні, ніяких образ та обману.
Але приходиться дальше жити в усьому цьому. Говорю синові і вже замічаю, що сама починаю вірити у те, що кажу.
Можливо час пройде і я справді буду знову дивитись на людей і на світ очима, такими як раніше
Історію написала, Нінель спеціально для osoblyva.сom
Передрук в повному обсязі заборонено без письмового дозволу власника Сайту.
Будь-яке використання матеріалів (у тому числі фотографій)– суворо заборонено.