Ще п’ять років тому мені у спадок дістався в селі будинок від тітки. Я і не був в тій хаті жодного разу. І ось вирішив поїхати і подивитися як йдуть справи. Приїжджаю і бачу, що в моєму будинку живуть мої сусіди. У своєму вони вирішили влаштувати нічліжку для рибалок. Здають їм в оренду будинок. Тут озеро велике у нас. І риби багато. Свого часу було рибне господарство. Але потім воно развалилось. А риба навпаки розвелася. І поїхали в село рибалити мужики.
Ось мої сусіди і вирішили перебратися в мій будинок. Їхній будинок вже гнилуватий. І його вони і здають. А рибалки з рибою ввечері прийдуть. Юшки наварять і посидять добряче. Будинок рибою весь пропах вже.
Я їм кажу. Ви звичайно молодці. А де мені спати і жити накажете? На, що вони говорять мені. Ти це синку, не гарячкуй. У нас на сіннику можеш поки поспати.
На сіннику звичайно добре. Але там корови і вівці живуть нижче. І запах стоїть від них. Ви б самі туди перебралися поки рибалки не поїдуть? Відповідаю я їм. Ми вже старенькі і ми туди не підемо кажуть.
Тиждень я там жив. Рибалки вже поїхали. А сусіди перебиратися і не думають до себе. А навіщо, відповідають вони мені. Ти скоро все одно поїдеш, а ми чого будемо бігати туди сюди. Я намагаюся їм пояснити, що будинок мій по закону. А вони кажуть плювати хотіли. І ви не повірите. Вони не хочуть виїжджати з нього. І я не знаю чого мені з ними робити?
Я викликав дільничного, а він і каже мені. Ти хлопче їдь до свого міста. А наших людей похилого віку не ображай. Ти приїхав і поїхав. А їм жити треба десь. Так, але будинок це мій. І я хочу приїжджаю або не приїжджаю. Це моя справа вже. У підсумку так він мені і не допоміг. А я поїхав в місто.
І думаю тепер. Треба коротше цей будинок продавати. І чи не вони мою тітку зі світу зжили? Думки напрошуються самі собою. Але що вдіяти в цій ситуації?
Фото ілюстративне з вільних джерел
