А все починалося ніби непогано. Ми запросили всю сім’ю в ресторан, відзначили. Чоловік мене обіймав, подарував мені сережки з перлами. Говорив приємні слова і дякував за 28 років спільного життя.
А ввечері, коли ми повернулися додому, він заварив чай і так спокійно заявив, що у нього 2 роки вже інша жінка. Що їй 38 років і він закоханий. І що, він сподівається, що ми мирно поділимо наш будинок, машину і заощадження. І просто залишимося добрими родичами.
Перший день був шок. Потім сльози й істерики. Потім депресія на півроку. Я як сліпа підписувала папери, продавала будинок, машину. Ми рахували гроші, ділили, я купувала собі однушку за містом. Потім я з тими ж сльозами дивилася на його фото в однокласниках. А потім через рік змирилася.
Тепер я розумію, що кожна з нас може залишитися одна. І тільки ми самі зможемо себе, як побитих кішок, діставати з цього дна. Так що, ось дістаю. І пишу ці рядки вам. Добре, що час уже все залікував, але чоловікам я якось до сих пір не вірю.
Фото спеціально для Особлива
