Різдвяний вертеп: історія виникнення, та чому його так чекають в українських домівках

Щороку з настанням величного свята Різдва Христового, християнські родини чекають у своїх домівках на прихід вертепу.За матеріалами:Телеканал новини «24»

Такий собі мандрівний театр, який з хати до хати прославляє новонародженого Ісуса Христа у Вифлеємі.

Вертеп – це молитовне прославлення Бога через театральне дійство та комічне відображення побутового життя, якого вже дотримуються декілька століть поспіль.

Однак вертеп бере свою основу далеко не з християнства, а з ще давнього шанування Нового Сонця, Нового Хліборобського Року, що починається з поворотом сонця на весну.

Читайте також: Добрий вечір тобі, пане господарю, радуйся! Ой радуйся, земле, Син Божий наpoдився! Українські колядки. Колядуймо разом

Саме тому Різдвяний вертеп тісно в’яжеться з віруваннями в щасливий почин та з магічними діями, що мають забезпечити в новому році добрий урожай.

В Україні старовинний мандрівний маріонетковий театр виник в барокову добу (друга половина 17-18 століття). Хоча перша письмова згадка про вертеп датується ще 1666 роком і вона міститься в матеріалах львівського ставропігіального братства.

Існують й інші припущення щодо першого вертепу: це 1591 і 1639 рр., також скоморошні “игры, глаголемыя куклы”, які побутували ще в Київській Русі, а звичай “ходіння з куклами” відомий ще з 1573 року.

Тоді вертеп складався з дво- або триповерхового дерев’яного ящика, де на третьому або другому поверсі показували різдвяну драму, а на другому і першому, або лише першому, – механічно прив’язану до неї сатирично-побутову інтермедію. Ці поверхи за християнською традицією трактувалися як “підземелля”, “небо” і “земля”.

В кожного у вертепі є своя роль. Коли вертеп заходить у будинок – відразу стає святково та цікаво. “Від хати до хати Ісуса прославляти…”

Першу різдвяну частину вертепу, яку називали “свята”, мала зазвичай стабільну композицію, а от друга частина змінювалася в залежності від місцевих умов, традицій та дотепності вертепника.

На Різдво християни зазвичай залишають двері відкритими, щоб до них зміг завітати вертеп. Найбільше на появу вертепу чекають маленькі діти.

Читайте також:Нехай ці 12 коротких Молитов будуть на Ваших устах у моменти радості і смутку

Самі вертепні ляльки, які рухалися за допомогою прикріплених до них знизу дротів, мали свої окремі ролі. Ними рухав вертепник, який стояв позаду скрині і водив ляльку по прорізах у підлозі, спостерігаючи за дією у спеціальні віконечка.

Ляльок у вертепах могло бути до 40. Вертепник говорив і співав за всіх героїв, змінюючи голос для надання певної характеристики персонажам та брав відповідальність на себе за цілу постановку.

Зі століттями вертеп видозмінювався – до нього почали приставати різні музичні супроводи, які додавали видовищу більшої містерії. Згодом ляльковий вертеп перетворився у “живий” вертеп, виконавців яких інколи іменували машкаратами, – ця назва походить від слова “машкара”, що означає маска, личина.

Це був наче маскарад, який ніс добрим людям звістку про народження Ісуса Христа. У вуличному Вертепі ходили колядувати діти й підлітки, а в машкарати приймали лише дорослих парубків: діти бути одягнуті в звичайний одяг, а дорослі, котрі грали серйозніші ролі (cмеpть, царя, янголів) були в масках.

Зазвичай учасники “живого” вертепу готують заздалегідь релігійну виставу, розподіляють ролі, вчать віршовані тексти, шиють та лагодять костюми.

Сценарії Вертепу записували, запам’ятовували селяни і передавали з покоління в покоління, так як вони були засновані на реальних історіях з побуту українців. Справжній фольклор, який часто видозмінювався та доповнювався в залежності від подій.

У вертепі молодь не лише виконує свої ролі, а й забавляється та жартує між собою.

Зі святом Різдва! Нехай добрі пастушки з царями принесуть радісну вістку у Ваш дім та наповнять ваші серця щастям та спокоєм!

Автор: Уляна Журба