fbpx

Розлучення на вигідних умовах: навіть суддя не стримав сліз, дивлячись на цю сцену

Розлучення на вигідних умовах

Процес розлучення – завжди стрес для подружжя. А от про таке незвичайне судове засідання мені розповіла колишня теща Івана . Але перед цим процесом було довге життя, у кожного зі своїми радощами і болями.

Настя, Іван і Геннадій дружили з дитинства, як це часто буває. Разом – в школу, разом – зі школи. Хлопці по черзі носили їй портфель. Батьки дівчини, жартуючи, говорили, що в неї два женишка. Жарти жартами, а хлопці дійсно були закохані в Настю, пише “Саквояж”

В інститут вони вступали разом: дівчина – за покликанням, бо мріяла про професію учителя, а хлопці, як говорять, за компанію, щоб тільки бути поруч із нею. На третьому курсі Іван покинув інститут. Скоро всі дізналися, що він відкрив власне кафе. Це був 2000-ий рік. Справи в кафе спочатку йшли добре, але наїзди місцевих рекeтирів зробили свою справу: Івану довелося віддати їм і кафе, і автомобіль. Добре, що в нього була власна квартира, куди він привів Настю після весілля. Чи кохала чоловіка Настя, вона і сама не знала, а він не давав пилинці впасти на неї.

Читайте також: Розповідь жінки після розлучення, яка навчилася бути щасливою

Пройшло декілька років. Іван відкрив невеликий магазин, де продавав речі, привезені з Китаю. Його справи йшли добре. Грошей подружжю вистачало на безбідне життя. Одна біда – дітей в них не було. З часом Іван усе частіше став приходити додому пізно. А невдовзі перестав давати дружині гроші, мотивуючи тим, що не йде торгівля. На ту пору в моду ввійшло репетиторство, і Настя непогано заробляла на цьому. Але Іван почав брати і ці гроші, запевняючи дружину, що вкладає їх у товар. Вона вірила йому, хоча в неї вже з’явилися перші сумніви.

Настя звільнилася з роботи, де вже заробітну плату не давали кілька місяців. Після закінчення курсів вона працювала кухарем у ресторані. А Іван через великий борг продав свій магазин. Але це була не остання проблема в сім’ї: чоловік втратив цікавість до життя, не хотів влаштовуватися на роботу, цілими днями лежав на дивані, втупившись у стелю. Щоправда, щовечора йшов з дому і надовго.

А якось повернувся додому в поганому гуморі і зважився розповісти дружині правду: він давно грав у карти на гроші. От і програв магазин. А цього вечора програв ще й квартиру. Настя, як завжди, промовчала. Він заснув, а вона зателефонувала до квартирантів, що жили в квартирі її покійної бабусі, яку та подарувала онучці. Настя дала їм тижневий термін, щоб вони звільнили квартиру. Так подружжя переїхало в ту квартиру.

Іван ніколи не цікавився, де працює дружина. Це, звісно, було неприємно Насті, але такої вже вдачі був чоловік. Тим паче, що щодня їхній стіл був наповнений різними смачними стравами, та і компослуги вона сама оплачувала. Йому було так зручно.

І тут Іван дізнався, що його дружина працює в ресторані, власником якого є Геннадій. Іван всіма правдами і неправдами влаштував у ресторан офіціанткою свою далеку родичку, щоб вона шпигувала за його дружиною.

Читайте також: «Ось ми і зустрілися, тату»

Два місяці по тому Анастасія отримала повістку до суду. Виявляється, Іван подав на розлучення, мотивуючи зрадою дружини. На засіданні суду родичка Івана свідчила, що вона бачила, як Геннадій з Настею зачинялися в його кабінеті на ключ. А виходила жінка звідти зі скуйовдженим волоссям, при цьому поправляючи сукню. Анастасія плакала, запевняючи всіх, що в неї ніколи не було близьких стосунків із Геннадієм. Але і чоловік, і його родичка стояли на своєму.

І тут суддя викликав ще одного свідка: Геннадія. Він не побоявся зізнатися на весь зал, що все життя кохає Настю, що саме через неї в нього не складається особисте життя, його зустрічі з жінками терпіли фiаско. А ще відкрив великий секрет: він позичив чималу суму Іванові, яку той в черговий раз був винен, граючи в карти. Аби віддати цей борг, Іван пообіцяв розлучитися з Настею і добитися поділу квартири.

Коли це почула жінка, вона стала так голосно плакати, ніби за небiжчиком. А потім, заспокоївшись, тихо промовила:

– Ні, моя квартира не ділиться, хоча ми і в шлюбі. Бабуся подарувала мені квартиру ще за життя. Я просто не говорила чоловікові про це.

– Так будь же ти прoклята! – вигукнув Іван. – Тепер мене yб’ють, а тобі однаково.

І знову втрутився в розмову Геннадій:

– Шановний суддя, ви бачите, що цей шлюб давно вичерпав себе. Розлучайте їх!

Іван почав протестувати, доводити, що кохає дружину. А Геннадій продовжив:

– Я пропоную тобі, Анастасіє, свою руку і серце. Я дам тобі все, що не зміг дати тобі Іван.

Але Настя не зважала на ці слова, вона була проти розлучення. І знову пролунали слова Геннадія:

– Я прощаю тобі, Іване, борг. Тільки дай Насті стати щасливою!

Іван підбіг до колишнього товариша і, обійнявши його, промовив:

– Я згоден на таких умовах на розлучення.

Суддя не міг зупинити гнiвні викрики присутніх у залі, адже вийшло, що Іван фактично продав дружину.

Геннадій з раніше заготовленим перснем став на коліна і попросив Настю стати його дружиною. Вона гордо подивилася на нього і відповіла згодою. Навіть суддя не стримав сліз, дивлячись на цю сцену. А Настя промовила:

– Геннадію, ти все життя боровся за свою любов до мене. Дякую тобі! Я знаю, що буду за тобою, як за кам’яною стіною…

Геннадій і Настя живуть в парі. З ними живе теща, бо подружжя зайняте на роботі, а вона виховує їхню доньку. Ось іще одна життєва історія зі щасливим кінцем.

Автор ОЛЕНА ВОРОНА