Розлучилися аби квартиру отримати, але Микола якось дивно усміхнувся. Ніхто з його рідних навіть і гадки не мав про його плани

Важкі тоді були роки. Безробіття, бідність, безгрошів’я… Петруки повернулися з Камчатки, де працювали після університету. Добре, що зуміли обміняти двокімнатну квартиру на таку ж оселю у місті неподалік рідного села. Це було справжньою удачею.

Старша дочка тут і в школу пішла, наpoдили ще малого синочка. Роки пролетіли швидко. Не зогледілися Петруки, як Соня вступила в інститут і вже на першому курсі ошелешила батьків: «Виходжу заміж». Джерело

– А де жити будете? – здивувалися тато й мама.

– Як де? – і собі звела брови дочка. – У вас. А де ж іще? Костик із села, я туди не піду.

Нічого не відповіли. Але важким каменем осіла на серці доньчина новина. Тільки-но самі стали на ноги, тільки докупили меблі у квартиру, і на тобі – вдома тепер матимуть чужу людину. Хай то і зять, але ж і самі ще не нажилися.

Стали Алла з Миколою думати-гадати, де б то молодят пристроїти. Орендувати квартиру для них не було зайвих грошей. До сватів не випреш – у село донька нізащо не піде. Ну, добре, стануть на чергу як молода сім’я. А де ж кінець тій черзі?! Тисячі людей чекають свого житла, то хіба на пенсії отримають. І раптом Аллі стрельнула геніальна ідея.

Шановні читачі запрошуємо вподобати нас у Telegramта Instagram

– Слухай! – аж скрикнула, вдаривши себе по лобі, і задоволено усміхнулася. – А давай розлучимося! Поки Соні ще вісімнадцяти нема, тобто поки вона неповнолітня, зробимо так, щоб суд віддав її тобі, а мені – Славчика. Я лишаюся у нашій квартирі, а тобі поза чергою на роботі виділять ще одну двокімнатну – на тебе і Соню. Ну, як?

Микола вражено дивився на дружину. Ніколи б не міг подумати, що його Алла з курячими мізками може таке вигадати. «Оце шанс!» – посміхнувся. А вголос дружину похвалив:

– Ну ти і молодець! Ну і голова! Я б до такого ніколи не додумався.

– І я навряд. Просто у кіно таке бачила, – зізналася.

Уже наступного дня Петруки пішли в суд подавати на розлучення, а Соню слізно просили почекати із заміжжям.

– Доцю, то для тебе стараємося. Вийдеш заміж – і одразу ж матимеш свою квартиру!

Згадали, що під час навчання дружили з хлопцем-юристом. Дізналися, нібито він тепер у місті відомий адвокат. Порадилися з ним, розповіли все як є, нічого не втаїли – він і підтвердив, що таким чином можна отримати ще одну квартиру.

Суд подружжя розлучив. Як і сподівалися, син лишився з Аллою, дочка – з Миколою. Одразу ж чоловік став на роботі на квартирну чергу. На заводі от-от мали здати новий будинок.

У той вечір, коли розлучилися, навіть пішли в ресторан, щоб обмити таку подію. А за трохи потирали руки, коли Миколі на роботі сказали, що він таки отримає квартиру.

Уже перед Новим роком Петруки на радощах пили шампанське у новій двокімнатній квартирі, яку отримав Микола. Обнімалися-цілувалися усією сім’єю. Алла плакала від щастя: дочка вийде заміж і буде жити окремо! Не знатиме, що таке спочатку мати окремий куточок у свекрушиній хаті, потім тулитися по гуртожитках, де в одній кімнаті дві пари молодят! А Соня гордо, навіть не подякувавши батькам за такий дарунок долі, на правах хазяйки походжала по новій квартирі.

– Поміняємо шпалери, – шкрябала доня пальцем по стінах, – а то на них якісь дивні квіточки. Отут треба буде поставити ліжко, а в кухні – м’який куточок. Потрібно вибити стіну між ванною і туалетом, щоб збільшити санвузол.

– Для чого, доцю? – здивувалася Алла. – Це ж добре, коли окремо.

– Не пхай свої п’ять копійок! – Соня підвищила голос. – Це моя квартира, чи не так, тату?

Та Микола лише мовчки посміхнувся. Ніхто з його рідних навіть і гадки не мав про його плани.

Через кілька місяців, коли зробили ремонт у новій квартирі, Микола через знайомих на базах дістав меблі, нарешті полегшено зітхнули і дозволили Соні занести заяву у загс.

– Але є одне «але», – почав здалеку Микола. – У квартирі поселяюся я.

Усі, хто був у кімнаті – Алла, її мати, дочка, син, майбутній зять, – здивовано завмepли. Що він таке каже?!

– Поселяюся я. Зі своєю майбутньою дружиною, – відчеканив кожне слово.

– З якою дружиною? – іронічно засміялася Алла.

– Ну, не з тобою ж, – пхикнув Микола. – Ми розлучені. Правда?

Стpaшна здогадка пройняла Аллу. Коханка?! Це для того він розлучався?! Вмить пригадала його вираз обличчя, як зрадів, як засвітилися очі, коли вона придумала такий варіант. Як тоді навіть не скумекала, що розлучення може зруйнувати їхню сім’ю! Вона старалася для дочки, а він – для себе і своєї кypви.

– Хто вона? Кажи, кoбель! Я їй всі коси, гaдині, повидираю! – Алла несамовито кричала, билася в істepиці. Її заспокоювала мати, малий син, Соня. І раптом до дочки дійшло, чим це все закінчується.

– А як же я?! Це ж моя квартира! – ненaвисно поглянула на батька.

– Ні, дорогенька, моя, – посміхаючись, помахав пальцем біля самого її носа. – А ти зі своїм ще заробиш. Життя довге.

Микола переїхав одразу ж. Скоро офіційно одружився з новою, набагато молодшою жінкою. Алла ж лишилася у старій квартирі: в одній кімнаті – вона із сином, в другій – Соня з чоловіком. Життя стало нестерпним. Донька щодня, щомиті докоряла матері за її дурну голову, за таку тупість. Розвалився Союз, і Алла однією з перших подалася на заробітки в Італію.

Читайте також: Свою першу шлюбну ніч вони згадують все життя: Вона у весільній сукні провела її у під’їзді. Наречений теж, виявляється, не сумував

Важкою працею, поневіряннями вона таки заробила грошей і купила квартиру не тільки доньці, але й собі. Але вдома вже не жила. Бо в Римі вийшла заміж за адвоката-вдiвця. Забрала меншого сина в Італію і стала хазяйнувати у великій віллі на березі моря. З дочкою інколи зідзвонюються – не може простити образу.

А що Микола? Як він підло повівся зі своєю сім’єю, так і з ним вчинила доля. Тепер бідує у селі в старій батьківській хаті. Бо нова дружина вмовила, щоб він оформив квартиру на спільного сина. А отримавши документи на руки, вигнала чоловіка з дому. Тому що знайшла нового, молодшого.

Автор – Юлія ШЕВЧУК