Приїхала до мене сестра з села. Реве: – Чоловік пити почав, допоможи.
Я її на роботу до себе влаштувала, дитині садок оплатила, кімнату їм виділила. А квартиру мені залицяльник подарував, він одружений, але все годував обіцянками, що скоро розлучиться.
Почала сестра заробляти, про чоловіка свого навіть і не згадувала. Жили ми відносно мирно – нам ділити нічого було. Тільки стала я останнім часом помічати, що витрати сестри зовсім не відповідають її доходам: то сережки золоті купить, то туфлі дорогі. Зв’язку між багатством сестри і охолодженням до мене мого шанувальника, я не вловила. А треба було задуматися.
Правда з’ясувалася коли я відпросилася додому з роботи. Прямо тьохнуло щось: треба додому. А вдома я застала шикарну картину: дитина сестри в моїй кімнаті дивиться мультики, а сестра старанно випрошує золотий браслетик у мого коханця.
Я її пригріла, з убогості витягла – і ось вона подяка? І дитини не посоромилася, безсовісна. Я кинулася на сестру з наміром вискубати їй все її куце волосся, але була зупинена моїм одруженим: – Мила, ну ти що? У мене грошей вистачить на вас обох. Думай – або ви обидві, або я собі інших знайду.
І пішов. Зараз, буду я ще з мерзотницею-сестрою мужиком ділитися. Ну ні, іншого знайду. А вона в сльози: давай мовляв, погоджуйся, не можна такого щедрого багатія розтринькати.
Я, не довго думаючи, дрібнички її зібрала і стусана дала. Хіба нормальні сестри так чинять? Як так – я її прихистила, а вона мені життя зіпсувала? Вона ще й мамі на мене наскаржилась, вона мені навіть зателефонувала і давай виховувати: – Що, не могла з сестрою мужиком поділитися?
Фото ілюстративне з вільних джерел
