Що вам варто знати про подячні молитви?

Йдеться про п”ять молитов, які читаються віруючими після Причастя. Що це за молитви? До кого звернені? Чи їх слід читати лише після Святого Причастя?

Cенсом нашого земного життя є Євхаристія – Причастя, богопізнання та богоєднання.

Однак, святе Причастя потрібно нам саме тому, що ми грішні.

Пригадаймо слова Спасителя про те, що «лікаря потребують не здорові, але xвoрі» (Мф.9:12). Саме тому, Святі Отці постійно наголошували, що Причастя – це не нагорода людині за добру поведінку чи щиру Сповідь напередодні, але благодать і дар. Це дарунок грішній людині, який даний їй, як аванс, як «залог», як зернятко, яке потрібно зростити.

Тим не менше, розуміючи Святе Причастя, як і всі інші святі Таїнства Церкви, дарунком Господа своїм дітям, ми повинні добре розуміти, що прийняття кожного дарунку Бога це, в певному сенсі, повторення притчі про таланти. Ми можемо ці дарування примножити, а можемо й закопати в землю. За все отримане нам прийдеться давати відповідь на Суді Божому. А там, усе залежить від нас самих.

Вранці, в день Причастя, після ранкових молитов віруючі читають продовження цього «Правила». Воно складається з початкових молитов та десяти особливих молитов. Остання, одинадцята молитва перед причастям: «Вірую Господи і визнаю…» читається безпосередньо перед підходом до св.Чаші.

Після закінчення Богослужіння, християнин, який приступав до Святого Причастя одразу додому не йде, а читає з молитовника подячні молитви. Священик читає ці молитви після відправи, а архієрей – одразу після св.Причастя.

Ці молитви висловлюють найкращі та сердечні почуття подяки Богу за неймовірне милосердя до нас грішних і недостойних стати причасниками святих і животворчих Дарів.

Перша молитва Іоана Златоуста починається словами: «Дякую Тобі, Господи Боже мій, що Ти не відкинув мене грішного, а сподобив стати учасником Святощів Твоїх..».

Друга молитва, належить святителю Василію Великому і починається словами «Владико Христе Боже, Царю віків і Творче всього, дякую Тобі за все добре, що подав мені, і за причастя Пречистих і Животворчих Твоїх Таїн…»

Третя молитва Симеона Метафраста: «Ти, що дав мені Тіло Своє добровільно на поживу, Ти вoгонь, що пaлиш недостойних, не cпали мене, Творче мій…»

Четверта – «Тіло Твоє Святеє, Господи Ісусе Христе, Боже наш, нехай буде мені на життя вічне і Кpов Твоя Дорогоцінна на відпущення гріхів»

Пята – до Пресвятої Богородиці: «Пресвятая Владичице Богородице, світло затемненої душі моєї, надіє, покрове, пристановище, утіхо, радосте моя, дякую Тобі, що сподобила мене недостойного бути причасником Пречистого Тіла і Дорогоцінної Кpови Сина Твого…»

Далі – «Нині відпускаєш…», Трисвяте по «Отче наш», і тропарі святителю, якому служилася Літургія – Іоану Златоусту чи Василію Великому. А по цьому – звичний відпуст.

Ось, що належить пам’ятати не лише священику, але кожному християнину після прийняття Євхаристії:

«Наприкінці, по відправі Божественної Літургії і по спожитті Божественних Таїн, священик перед зніманням священного одягу або й після нього, не виходячи з вівтаря, повинен читати із всякою щирістю і вдячним серцем молитви подяки після святого причастя.

Читайте також:Найцінніше багатство це – Мати…

Джерело.