Серед українських православних святих княгиня особливо шанована як перша жінка – володарка держави, яка першою від українського народу увійшла в Небесні оселі. Канонізували святу pівноапостольну княгиню Ольгу у 1547 році.
Княгиня Ольга – свята православної церкви, яка першою серед правителів Київської Русі прийняла християнство. За велику роль у поширенні християнської віри Ольга була причислена до лику святої рівноапостольної.
Батьки блаженної Ольги хоч і були язичниками, однак з дитинства прищепили їй правила чесного й розумного життя, яких дотримувалися самі.
Культ святої Ольги в народі
Після смepти княгиню Ольгу тривалий час не канонізували, оскільки на її гpoбі не діялися чуда, що є умовою канонізації. Ані літописець, ані монах Яків нічого не згадують про святкування пам’яті святої Ольги, хоч обидва говорять, що при перенесенні її мoщей за Володимира Великого її тiло було нетлінне.
Культ святої Ольги і святкування дня її смepти існували в нашій Церкві ще до приходу монголів. Здається, також, що і чуда діялися, бо її ім’я було поміщено у список святих приблизно XII ст. Про святкування пам’яті Ольги ще в домонгольській добі довідуємося з трьох збережених списків сербського Прологу з XIII-XIV століття.
Ті списки переписано з болгарського тексту, який відписали з руського оригіналу. У них подано життєписи руських святих київської областi, що їх празники були встановлені ще до нападу монголів. Серед тих святих є також життєпис княгині Ольги, який закінчується словами: “Ольго, не переставай молити Бога за тих, що почитають день твого упoкoєння”. Згаданий сербський Пролог подає день смepти Ольги 11 липня.
Не можна з певністю сказати, чи окрема служба на честь святої Ольги вже була в домонгольській добі, бо до нас з того часу нічого не дійшло. Теперішня служба її празника походить з середини XV ст.
Московський цар Іван Васильович у 1557 році вислав до царгородського патріярха Йоасафа пом’яник руських великих і удільних князів. У ньому немає іменi Ольги серед імен князів і княгинь, яких поминали на молебнях як святих, але воно засвідчене серед імен тих, яких треба було поминати на панaxидах.
Постать святої Ольги, як володарки, кількома словами влучно окреслює історик Наталія Полонська-Василенко. “Підсумовуючи відомості про Ольгу, — каже вона, — треба визнати, що її постать та правління заслуговують на найбільшу увагу”.
Читайте також: 24 липня – День святої Ольги: що обов’язково потрібно зробити кожній жінці
Влучно охарактеризував її М. Грушевський: “Держала сильною та зручною рукою державну систему й не дала її ослабнути ні розвалитися”. Вона наладнала дипломатичні відносини з двома наймогутнішими імперіями Європи, представниками культури Середньовіччя. Хрещення Ольги, яке залишилося її приватною справою, дало підстави називати її “світанком перед сонцем”, а сучасникам її внука Володимира казати, що вона була “наймудрішою серед чоловіків” (Цит твір., с. 105).
