“Співчуваю, я хотіла тобі розповісти, але не змогла. Тримайся, якщо хочеш, поживи в мене”

Скільки себе пам’ятає, Тамара кохала тільки свого любого чоловіка Сергія. З самого дитинства жили вони на сусідніх вулицях, разом ходили до школи, коли закінчили одинадцятий клас, разом поїхали вчитися. Одруження, справа часу, навіть сумнівів не було. І коли друзі й рідні отримали запрошення, всі були неймовірно щасливі за них. Так і жили в мирі й турботі один за одного.

Пролетіли шість років подружнього життя, як один день. Тамара навіть на думці не мала сумніватися в словах милого, що затримувався, говорив на роботі. Навіть підозри не виникали, що може говорити неправду. Підходив Новий рік, і вони вирішили, що святкувати підуть до сестри Сергія. Вона їх давно запрошує, через те, що купили квартиру, а Тамара з чоловіком не були в неї жодного разу.

Про подарунок на Новий рік сестрі, чоловік сказав, що вибере сам, а подарують разом. Сергій вибрав у подарунок телефон, Тамара погодилась, хороший подарунок, а в самої телефон був старенький, але про це змовчала.

На святі в сімейному колі було весело, і радість була великою, коли Сергій, і Тамарі подарував такий же телефон, як і сестрі. Свята минули, робота заполонила обох, і все пішло, як і раніше, чоловік затримується, а Тамара вірить йому, а як може бути інакше.

Одного разу, йдучи додому, Тамара зустріла сестру чоловіка, зайшли в кафе, посиділи, погомоніли, і видно, що сестра щось хоче сказати, але стримується. Посидівши ще трішки, Тамара сказала, що піде додому, взяла телефон, який лежав ближче до неї й пішла. Коли майже дійшла, на телефон прийшло повідомлення, відкрила, щоб подивитись, і зрозуміла, що телефон не її.

В повідомленні говорилось про якусь Катерину. Коли дочитала до кінця, Тамара зрозуміла, що мова іде про її Сергія. І тільки нині відкрились її закохані очі, як змінився чоловік останнім часом. Його поведінка, його манери, та навіть погляд, зовсім чужий, обпікаючи холодний. А Тамара навіть і не помічала зміни в коханому чоловікові.

Повернувши назад, віднесла телефон сестрі чоловіка, адже поспішати вже нікуди.

– Співчуваю, я хотіла тобі розповісти, але не змогла. Кріпись, якщо хочеш, поживи в мене.

– Ні, сказала, піду додому, треба поговорити з чоловіком.

Дома Сергія не було, Тамара склала його речі в сумку, і сіла перед телевізором чекати. Чоловік з’явився далеко за північ, і здивувався, що дружина не спить.

– І давно в тебе інша? – Спитала.

Він мовчав, а потім сказав, що вже рік, як є у нього друга.

На що Тамара вказала очима на валізу. Сергій мовчки посунувся до виходу. Не сказала йому дружина радісну звістку що при надії, але коли так вийшло, то і говорити не буде. Її малюк тільки її.