Спогади про сільські весілля.
Молоді у нас у селі було багато. Тому весілля у нас на Прикарпатті гуляли гучно щовихідних.
Мені 16 і я вже дівка, хоч куди!
Літо. Село. Від ранку до вечора є робота.
Відігнати корову на пасовисько, загребсти сіно біля хати, пополоти цибулю, посапати кукурудзу, натягати води корові, щоб пила як приженуть увечері.
І так цілий тиждень, а субота це день весіль.
І на всі весілля запрошували.
Отже, в суботу це був твій день.
Помилася, накрутила кучері феном, намалювала очі олівцем “Чарівниця”, одяглася по моді, взула лаковані туфлі.
В руку взяла велику шоколадку на приніс і пару гривень музикам на Добридень, ну і звісно гроші на перепій.
Молода в пишному білому платті зустрічала гостей на подвір’ї.
Обіймалися, раділи за щасливу дівчину, що стала нареченою.
І очима шукали де стоять дівчата, які уже встигли прийти.
Але крадькома заглядаєш де стоять хлопці.
Чи є той самий, який подобається тобі, і це великий секрет для всіх.
І коли бачиш, що є, то високо піднімаєш голову, ніби в тебе корона на голові, щоб і він тебе помітив.
І коли ти розумієш, що він теж на тебе приглядає, на душі стає легко, весело, і хочеться танцювати до ранку… Далі буде
Історія написана спеціально для osoblyva.сom
Передрук в повному обсязі заборонено без письмового дозволу власника Сайту.
Будь-яке використання матеріалів (у тому числі фотографій)– суворо заборонено.
Автор: Світлана
