fbpx

Споконвіку вважається, що як зчиниться в хаті сварка, то бігом треба запалити Стрітенську свічку — і скандал вщухне

Свічка у багатьох народів світу є символом сонця, долі, духовної енергії. Для наших предків свічка слугувала аналогом людського життя, душі, що перебуває в тілі, тому була обов’язковим ритуальним атрибутом і одним з найважливіших оберегів. У християнстві свічки (лампадки) використовували під час богослужінь у храмах, бо молились у катакомбах, підземеллях, де неможливо було обійтися без світла. Стрітенська свічка, як і вода, зберігається в кожній родині, бо має надзвичайну здатність допомагати у найважчі періоди життя Джерело.

Головна  сила Стрітенської свічки — у щирій молитві. І тоді, як вважають віруючі люди, вона приносить мир і спокій у наші душі при життєвих негараздах.

Читайте: Стрітенська свічка творить дива та має чудодійні властивості. Головна її сила — у щирій молитві

А також вірили, що як зчиниться в хаті сварка, то бігом треба запалити стрітенську свічку — і скандал сам собою вщухне.

У старозавітні часи перед книгою Закону Мойсеєвого горіла невгасима лампада на знак того, що Закон Божий є світильником людині в її житті. А оскільки в новозавітні часи Закон Божий міститься в Євангелії, то в Єрусалимській Церкві почали перед його виносом нести запалену свічку, а під час читання запалювати всі свічки, символізуючи, що євангельське світло просвітлює кожну людину, а також свічки нагадують про те, що ці слова є словами самого Христа.

З чого і як виготовляли свічки? Найпевніше із воску, адже у старі часи парафіну ще не було. Легенди свідчать, що бджіл Бог послав на землю, як дар.

Всі знають, що віск застосовують у промисловості, парфумерії, фармакології, а знахарі та віщуни використовують свічки у ритуальних обрядах. Віск та оливу приносили до храму як жepтву Богові. Блаженний Симеон, архиєпископ Солунський, пише, що чистий віск означає чистоту і неоскверненість людей, які його приносять. А м’якість і плавлення воску символізує наше каяття і готовність до послуху Богові. Свічки ставлять перед іконами та супроводжують молитвами за здоров’я, за щасливу дорогу, на всяку допомогу і за всіх потребуючих Божої опіки. Саме з цим пов’язані звичаї ставити свічку (підтримувати життя) при усіх найважливіших подіях у житті людини.

Церковні свічки символічно виражають вчення Церкви. Наприклад, три свічки представляють Трійцю, а сім свічок – сім дарів Святого Духа.

Читайте: Один священик сказав дуже благально: “Не вірте бабським байкам про стрітенську свічку”

Свічки по обидва боки від хреста на вівтарі означають подвійну природу Христа, людську й божественну; великодня свічка символізує воскреслого Христа.
Справжня стрітенська свічка має бути виготовлена з чистого бджолиного воску.  Якщо молитися із запаленою Стрітенською свічкою, від її світла втікають злі духи, нею освячують помешкання, відвертають та оберігають від стихійних лих, особливо громовиці. За це її часто так і називають – “громовиця”, або “громнича”.

Стрітенську свічку запалюють під час хвороби, також можна запалювати під час молитви та святкової трапези в особливі для людини дні: день народження, День ангела (іменини), великі церковні свята.

Як можна власноручно виготовити свічку? 

Для виготовлення свічки потрібно попередньо розтопити віск до температури +60оС. Для свічок роблять гніт або світило – вовняну чи бавовняну нитку, яку просочують воском. За одним із способів – моканим – її потрібно по черзі занурювати у розтоплений віск та у холодну воду. Також можна збирати віск із недогарків попередніх свічок і переплавляти у нові.

Як відзначає український етнограф Василь Скуратівський: “…В давнину кожен господар мав обов’язково приготувати власну “громничну” свічку й нести її на посвяту. Після повернення зі служби Божої запалював її – “щоб весняна повінь не зашкодила посівам і щоб мороз дерев не побив. Цей обрядовий виріб лаштували на покуті”. Селяни іноді виливали такі свічки дивовижних розмірів — два аршини завдовжки й до десяти футів вагою. Часто громниці складалися з трьох переплетених у „косу” свічок, які розходились зверху маленьким Тризубом – символом триєдиності Наві, Яві та Праві, будови Всесвіту. Такі свічки виробляли переважно жінки, а особливо – дівчата, які у цей день втілювали свої задуми, чарували.

Громові свічки вважались в народній магії дуже сильним магічним оберегом. За їхньою допомогою від окремої хати, села чи поля можна було, наприклад, відвести блискавку чи взагалі грозу. Чи навпаки – закликати у посуху грозу з дощем. Тяжко хворіючим давали в руки запалену громницю, прохаючи при цьому очисну та цілющу силу богині прогнати хвороби – вони ж бо також були у народній міфології окремими істотами, дeмоницямu.

А ще колись казали: якщо під час свячення в храмі накапає на руку віск – це до щастя і багатства.

You cannot copy content of this page