Коли мені було років 14, ми з подружками часто гуляли в парку. Парк знаходився не далеко від наших будинків і батьки дозволили нам гуляти до 10 вечора.
Я була красива дівчина, принаймі, так мені всі казали. Одного разу ми побачили в парку на лавочці хлопця (трохи старше нас). За матеріалами ispovedi.com
Дівчата одразу захотіли підійти до нього та познайомитися, всі, крім мене. Не любила я знайомитися першою і зараз не люблю, але мені прийшлось йти з ними. Подумала-нехай знайомляться вони, а я в стороні посиджу.
Подружки, як мухи, обліпили цього хлопця, а я сіла в сторону. Звати його Петя, красивий, видний, жив він в іншому районі і приїжджав часто до тьоті в гості.
Читайте також:“Я більше тебе не чекаю”: життя жінки невдахи
Марійка, навіть попросила у нього телефон. Довго вони розмовляли а я частенько помічала його погляд на собі. Прийшов час прощатися, подруги розійшлися по домівках, а я залишилася в парку – хотіла тата з роботи почекати. Як раптом Петя сказав, що автобус так і не прийшов, на що я відповіла йому посмішкою. Батька все не було, а година вже пізня була, і Петя запропонував провести мене до дому.
Я погодилася, хоча навіть не думала йому сподобатися. Хлопець базікав всю дорогу і під кінець попросив мій номер телефону. І ось так ми почали спілкуватися. Петя дзвонив мені, а я не взяла трубку. Не знала, як сказати йому, що він мені зовсім не подобається. Ввечері я вийшла в магазин і зустріла його.
Потрібно було щось робити. Я призначила Петі зустріч в парку. Він приїхав з трояндами:
– Це тобі, – сказав він.
– Не треба, Петя! Ти знаєш, ти подобаєшся моїм подругам.
– І нехай! – уперто наполягав він.
– У місті стільки хороших дівчат. А я не та, яка потрібна тобі.
– Мені потрібна тільки ти. Він вже сильно мене розлютив:
– Ти мені не подобаєшся, – грyбо вимовила я.
– Я пожaртувала, коли погоджувалась з тобою зустрічатися! Між нами настала тиша. Петя залишив троянди на лавці і пішов, а я залишилась.
Минуло три роки. Я подорослішала, стала фарбуватися и одягати красиві речі. Про Петю я більше нічого не чула.
Настав день мого випускного. Ми всі добре випили і поїхали на озеро зустрічати світанок. Проте на півдорозі машина зупинилась, мабуть, там щось зламалось подумала я Хлопці там довго копирсалися і ми вже ні на що не сподівалися, пішли пішки. Ми опинилися в якомусь глухому селі. На шляху до озера ми зіткнулися з двома п`яними хлопцями.
Виглядали вони жaхлuво, ще й фліртували з нами. До мені підійшов один з них і подивився мені прямо в очі.
Я жaхнyлася! Цим не гoлeним молодим п’яницею виявився красунчик Петя.
– Петя? – прошепотіла я. – Петя! – відповів той.
– Що з тобою трапилося?
– Я ж до цих пір тебе люблю і не можу забути – прошептав він і сховався в тeмноті. Я до сих пір шкодую, що могла зламати життя хлопцю.
Зараз я заміжня. На жаль, про Петю нічого не більше не знаю.
Автор: karina