Якщо під вечір на Стрітення потепліло, то вважалося, що літо перемогло, а тому «зима йде туди, де було літо, а літо йде туди, де була зима».
Цікава прикмета, яка існувала майже в усіх слов’янських народів: на Стрітення не можна було дивитись на сонце.
На Стрітення не шили, не ткали, не кроїли, аби не родилися «мічені» діти.
На Поліссі дівчата з цього дня починали «закликати весну», але робили це тихо і ще по домівках.
У цей день заборонено влаштовувати сварки, використовувати лайливі слова. Виконувати тяжку працю по дому: рубати дрова, прати, прибирати в подвір’ї чи хаті. Також заборонене шиття і будь-яке рукоділля.
Все ж фізична праця дозволяється лише в одному випадку — якщо вас попросили про допомогу, а ви погодились, не отримавши з цього жодної вигоди.
Також, не варто вирушати у далеку дорогу 15 лютого. Наші предки вірили, що як поїдеш на Стрітення, то назад повернешся не скоро.
А от що можна було робити, так це підгодувати собаку на вулиці, чи іншу бездомну тварину. Така справа є хорошою сама по собі, та ще й пророкує вдачу в особистому житті.
