Ми в шлюбі рік. За цей час я ніяк не можу змусити себе полюбити родичів чоловіка, – розповіла дівчина. – Я до сих пір вважаю їх чужими людьми. А після того, як вони змушували мене нервуватися під час вагiтності, я стала їх ненавидіти.
Я все розумію, що як би вони мені не подобалися, вони рідня, рідні люди моєму коханому чоловіку і моїй дочці… але нічого не можу поки що з собою вдіяти. Спілкуванню з дочкою я не перешкоджаю. Дозволяла з нею спілкуватися, починаючи з пoлoгoвого будинку. Звісно, через силу, але діватися нікуди.
Олександра звернулася за порадою до подруг:
Досвідчені дружини, підкажіть, будь ласка, коли у мене пройде цей блок? Може мало часу пройшло? Чи я все життя буду до них так ставитися?
Виявилося, що в ситуації з родичами чоловік Олександри не бере участі. Вона залишається сам на сам з проблемою.
Поговорила з чоловіком, хотіла все мирно вирішити. Але він ніяк не зміг на неї (свекруху) вплинути, на жаль, мамин синочок, не може і слова їй сказати… З нею неможливо вести діалог, трохи що не по її, так вона відразу починає кричати. Цариця небесна вона у нас. Все і всі навколо неї повинні крутитися. Вона прийде – я мовчу, терплю, а з її відходом у мене починався невроз. Одного дня довелося попросити більше не чіпати нас.
Подруги підтримали засмучену молоду маму і розповіли свої історії спілкування з родичами чоловіка:
Йде 5 рік, намагаюся з ними рідше бачитися і давати дитину в рідкісних випадках. Напевно у мене материнські ревнощі, а ще я не люблю лукавих і зрадників (Катя)
Любити ти нікого не зобов’язана. Моя тобі порада: якщо вже ти ненавидиш її, але не сварилася, то тримайся від них якнайдалі і спілкуйся поменше (Зірочка)
Я 23 роки заміжня і теж не полюбила свекруху. У нас дуже хороші відносини, ми часто бачимося, живемо поруч, допомагаємо один одному, вони допомогли виростити мені дітей, я вдячна їм, я їх ціную і поважаю, але рідними вони не стали (Ольга)
Чесно сказати, ми з чоловіком 13 років разом. Як спочатку вони мене не злюбили, так і я їх. Так все і продовжується. Просто за ці роки виробляється імунітет (Оксана Гончарова)
Ваша сім’я – це Ви, чоловік, діти. Усе! Інші негативні фактори йдуть повз. І не треба робити з себе жертву і терпіти. Я взагалі не спілкуюся ні з сестрою чоловіка, ні з її дітьми і її чоловіком. У нас теж складні відносини. Чоловік на моєму боці. Ми живемо своєю сім’єю і своєю головою. Ось і Ви живіть (Анастасія)
А навіщо їх любити? Вони ніколи не стануть рідними, оскільки вони не рідні… живемо 7 років, родичі чоловіка не стали ближчими… навпаки навіть… показали своє справжнє обличчя (Ліза)
Ми з чоловіком разом близько 7 років, і весь цей час я відчуваю такі ж емоції, як і ви. Хоча сподівалася, що це пройде (Тетяна)
З’ясувалося, що дуже багато матусь в коментарях до цієї історії зізналися: вони не можуть полюбити рідних з боку чоловіка. Чи є рішення? Компромісний варіант запропонували кілька матусь:
Ви не зобов’язані їх любити, але знаходити спільну мову треба (IriSka)
Хто вас змушує їх любити? Я просто шанобливо до них ставлюся. Бувають, дратують порадами, послухаю мовчки і роблю по-своєму (Фрося Бурлакова)
Поводьтеся просто ввічливо, та й все. Не треба змушувати себе когось любити, це призведе лише до гірших наслідків!
