Тато виростив мене сам. Мама втекла, кинувши нас, коли мені було 2 рочки. Її я не пам’ятаю, не знаю і знати не хочу. І де зараз жінка, яка мене наpoдила, мені все одно. Тато, залишившись з дитиною на руках, сам виростив мене. Без бабусь-дідусів – їх не було. На жаль, всі жінки, з якими тато міг би зв’язати своє життя, були категорично проти моєї присутності в їхньому житті.
З одною з них, тіткою Наталкою, тато навіть прожив майже рік. Поки вона не почала розмови про те, що непогано було б мене прилаштувати в який-небудь інтернат, або зовсім відвезти в село під опіку до її далекої бездітної родички. Джерело
Так ми і жили – я і тато. Він заплітав мені косички, рік від року ставали все більш рівними і всі менш розпатланими. Він втішав мене після першої невзаємної закоханості. Допомагав з уроками, розжовуючи дискримінанти і катети з гіпотенузи. Він навчив мене рибалити і паяти. Готувати ми вчилися разом.
Десь в глибині душі я вважаю, що якби не я, тато б обов’язково зустрів гідну жінку. А так – він майже все життя один, як сич.
Ми з Антоном почали зустрічатися ще в інституті. І ще тоді я йому повідомила, що від тата не переїду. Він буде жити зі мною, моїм чоловіком і своїми онуками. Він ніколи не буде самотній.
Антон тоді розсміявся і відповів, що заради того, щоб бути зі мною, він готовий жити не те що з моїм татом під одним дахом, але і навіть в ямі зі зміями.
З’їхалися ми коли я вчилася на четвертому курсі, а Антон влаштувався на роботу. І перші чотири роки все було добре. А варто було мені наpoдити дитину, як між чоловіком і татом наче кішка пробігла. Вони почали лаятися, ділячи мого сина.
Чоловік умовляв мене з’їхати від тата і жити окремо. Але я твердо стояла на своєму – тата я не кину. Чоловік був неодноразово попереджений про це, сам погодився, так що які до мене можуть бути претензії? А претензія у чоловіка була одна – він хотів бути господарем у своєму домі.
Справа, напевно, закінчилося б розлученням. Якби y наші стосунки не втрутилася свекруха, якій чоловік наскаржився на моє небажання жити окремо від батьків. Вона зібрала речі і переїхала до нас, аргументувавши це тим, що її син теж хоче жити під одним дахом зі своєю мамою.
Коли я побачила на порозі Марину Іллівну з сумками, у мене відвисла щелепа.
– Свою квартиру я вже здала, так що йти мені нікуди. – посміхнулася вона. – Ти ж мене не виженеш?
Я б вигнала, так чоловік не дозволив. І наше, і без того не мирне життя, перетворилася в цілковитий бедлам. Тепер з татом лаявся не тільки Антон, а й його мама. Я лаялася зі свекрухою, вважаючи що вона втручається. А Марина Іллівна запитувала:
– Твоєму татові можна лізти у ваші стосунки. Чим я гірше?
– Ми живемо в квартирі мого тата! Якщо Ви раптом забули. Він – господар цього будинку. І у себе вдома він може вести себе так, як вважатиме за потрібне – відповідала я.
А потім сталося жaxливе – тато з Мариною Іллівною закрутили інтрижку. Довго ховатися вони не змогли. Ми з чоловіком були в шoці.
– А що? Я вільна жінка. Олексій – вільний чоловік. І взагалі, це не вашого розуму справа! – з посмішкою казала свекруха.
А недавно вони, подавши заяву в рацс, вирішили жити вдвох. Нібито, ми з чоловіком і дитиною заважаємо їм будувати їх сімейне щастя. І рушили ми з чоловіком на орендовану квартиру. Адже в свекровкиній квартирі живуть квартиранти, і позбавлятися додаткового джерела доходу вона не має наміру.
А у тата нам місця немає. Адже свекруха, на правах дружини, вважає себе господинею в нашій з татом квартирі. А найжaxливіше, що тато, свою так звану дружину, цілком і повністю підтримує.
Чоловік щасливий – у нього і мама прилаштована, і від опіки тестя він позбувся. А я в жaxу. Як взагалі тато міг зійтися з цією жінкою і виставити мене з власного будинку? Ще й з дитиною на руках. Сподіваюся, татів шлюб довго не триватиме, і все скоро стане на свої місця.
