“Свята вечеря – це гарна нагода справді зібратися і подякувати та Богові за все, що у нас є. Єрм. Юстин (Бойко): “На Святвечір готуйте вечерю скромнішу, можна і без традиційних страв, але щоб разом, всією родиною”
Щодня у є 100 причин подякувати і побачити чудо, майже на кожному кроці життя.
Вечеря не є обов’язковим атрибутом, але дуже би хотілося, щоб проіснувала ще багато років.
Мі б могли цей стіл зробити скромним. Головне, не сваритися аби встигнути все купити і зварити.
Зробіть менше страв, хочете, навіть не традиційні, але приготуйте – заради того, щоб сісти і поговорити разом з рідними”
Різдво Христове зараз також набуває більше земних ознак, ніж Божих. Цей передсвятковий клопіт довкола Вечері зовсім не мають нічого спільного з церквою чи не так?
Свято Різдва повинно показати нам, що Бог є з нами, з кожним із нас. Свята вечеря про, яку ми говоримо, – це вже суто наша українська традиція. Її немає в інших культурах. Ці 12 страв, що символізує 12 апостолів, є елементами нашої культури. Вони вже поступово зникають. Насправді Свята Вечеря мала б об’єднувати сім’ї.
У сучасному світі знайти час на спілкування з рідними дуже важко. Батьки на роботі, діти самі по собі. Свята вечеря – це гарна нагода просто зібратися і подякувати Богові за все, що маємо.
Елементарного спілкування зараз у світі дуже бракує і усвідомлення, що ми комусь потрібні.
Дайте три поради, з чим слід йти в Новий рік.
По перше – треба мати віру, ніколи не сумніватися, що нас провадить Бог.
Друге – мати любов. Світ потребує її. Не на словах, не у смайликах, а у вираженні конкретних дій. У вмінні пробачити і собі, і комусь.
І третє – треба бути мужнім.
Майбутнє любить мужніх людей, а не слабодухих. Бути готовими на виклики – як у власному житті, так і у житті свого народу. Мужність – це вміння вистояти, не повернутися назад і не опускати руки.
За матеріалами: Вікторії Цимбалісти.
Наші батьки завжди говорили, що спізнюватися до столу не можна. У цей день наші прадіди нічого не їли аж до самого вечора. І лише з першою зорею на небі, яка, за біблійними переказами, несе благу звістку про народження спасителя – Ісуса Христа, українці розпочинали святкову трапезу. Так вчили і нас.
Чи зможемо ми ці традиції передати нашим дітям?
