Зустріла я днями стару знайому, вона поділилася радісною новиною, син у неї вирішив нарешті одружитися. «Тільки ось наречену ми досі ще не бачили, навіть фото не показує, ось приїдуть наступного тижня. Ну я думаю, що у мене син не вибере собі погану пару. Він же он який у нас, красень, два інститути закінчив» – стала вона радісно розповідати мені про свого ненаглядного сина.
Мені довелося сильно напружити пам’ять, щоб пригадати цього хлопчика. Я його років 15 точно не бачила. Він начебто по обміну ще в Америку на першому курсі поїхав.
Через тиждень я знову зустріла цю жінку, і помітила, що вона немов постаріла за тиждень років на 10-15. І по її виразу обличчя було видно, що вона чимось сильно засмучена. Я запитала, як у неї справи, як там підготовка до весілля. Краще б не питала. Тому що після моїх запитань, вона розридалася у мене на плечі.
У мене в голові відразу купа поганих думок промайнуло. Хіба мало за тиждень всяке може трапитися, всі під Богом ходимо. Коли вона більш менш заспокоїлася, ми присіли в найближчу лавку. І вона почала розповідати причину своїх сліз.
Виявилося, син дійсно одружується. Тільки весілля він збирається провести в Америці, так як у нас таких не одружують, і слава Богу. Син її привів «наречену» на ім’я Майкл. Батько відразу зібрав речі і поїхав до свого брата жити на Північ. Сказав, що у нього немає і не було дітей.
Родичі всі були в очікуванні побачити наречену, так як мати встигла всім розповісти про найближчі плани сина. І зустрічали з літака цього «поки холостяка» усією делегацією, з найближчих родичів. Загалом, якось так. Виходить син одружується все рівно, тільки радості від цього немає ніякої.
«Мам, треба крокувати з часом в ногу! Це нормально! Світ змінюється!” – сказав цій жінці її син, коли мати спробувала напоумити своє чадо.
Ну так, наш світ дійсно став швидко змінюватися, і на даний момент це більш ніж помітно. Але ось їй богу, деякі зміни в цьому сучасному світі, ну просто, теж викликають бажання виїхати кудись на Північ, до пінгвінів.
Як думаєте, чи готовий наш народ ну ось до такого “Мамо, часи змінюються, треба йти з часом в ногу …»?
Фото ілюстративне з вільних джерел
