– Та вона за кордоном з чоловіком живе. Тому і не може відвідувати нас! – брехала мати Аріни, ковтаючи сльози. Незабаром злі язики стихли. Люди стали забувати про місцеву красуню. Через вісім років, Аріна сама про себе нагадала. Дівчина повернулася в рідні краї. Правда, її ніхто не впізнав на початку, а коли люди зрозуміли, що це Аріна, то здригнулися

– Везучая ти Аріна! – із заздрістю сказала Олена.

– З чого взяла? – усміхнулася дівчина.

– Красива ти. Он, всі хлопці бігають за тобою! Вчора суперечка зав’язалася у клубі. Через тебе до речі! От би мене так хлопці домагалися … – мрійливо промовила Олена.

– Скажеш теж! Ти в дзеркало давно дивилася? – весело реготала Аріна.

– Ну тебе! – образилася подруга.

Про красу Аріни, ходила слава по всій окрузі. Найзавидніші женихи приходили свататися до дівчини, обіцяючи їй всі блага земні. Але дівчина була непохитна. Вона відшивала від себе всіх женихів, насміхаючись над ними.

– Дивись, дочко, як би в дівках не залишитися тобі! Хлопці побігають ще трохи, та й махнуть на тебе рукою! – попереджав батько.

– Нема тут хлопців, які були б гідні мене! Я в місто поїду, там буду шукати своє щастя!

– Аріно, схаменися донечко! Кому ти потрібна в місті? Там на кожному розі красуні такі як ти! – намагалася напоумити її мати. Але дівчина нікого не хотіла слухати. Вона навіть батьків своїх вважала негідними людьми.

Виїхавши в місто, Аріна жодної звісточки не дала про себе. Мати з батьком довго сумували, а потім змирилися. Дуже часто по селу ходили недобрі чутки про Аріну. Люди говорили, що часто бачать дівчину в місті, в компанії сумнівних особистостей. Батьки не хотіли слухати такого про рідну доньку. Вони придумали історію, що нібито Аріна вийшла заміж за дуже багатого чиновника, має двох дітей, і живе розкошуючи.

– Чому ж в гості не їде до вас? Якщо так все добре у неї. Невже не поважає родичів своїх? Чи соромитися вас? – запитували найцікавіші.

– Та вона за кордоном з чоловіком живе. Тому і не може відвідувати нас! – брехала мати Аріни, ковтаючи сльози. Незабаром злі язики стихли. Люди стали забувати про місцеву красуню. Через вісім років, Аріна сама про себе нагадала. Дівчина повернулася в рідні краї. Правда, її ніхто не впізнав на початку, а коли люди зрозуміли, що це Аріна, то здригнулися.

Від колишньої красуні не залишилося і сліду. Молода жінка була коротко стрижена. До того ж вся сива. Аріна схудла до невпізнання і постаріла років на двадцять. На колись гарному обличчі дівчини, було видно лише глибокі зморшки. Все село сторонилося її, намагалися уникати з нею зустрічі.

Незабаром, місцеві жителі стали лякати своїх неслухняних дітей – страшною відьмою – Ариною.

– Донечко моя! Що з тобою зробили? Де ти була скільки років? – плакала мати, побачивши своє чадо.

– Прости мене, рідна! – Аріна впала в ноги матері, і гірко заплакала. – Батько не прожене мене? – зі острахом запитала дівчина.

– Немає більше батька … А якби і дожив до цієї години, то не прогнав би звичайно! Він дуже любив тебе! Ми кожен день молилися за тебе! – промовила мати. – Встань Аріночко! Підемо в будинок! – мати обняла свою неблагополучну дочку. Жінка пробачила Аріну. Інакше і бути не могло. Адже Господь дає нам батьків, щоб вони любили нас все життя, і прощали нам наші помилки …

Аріна більше не виїжджала з села, з часом оговталася трохи. Вона відростила волосся, але завжди ходила по селу з покритою головою. Молода жінка стала замкнутою, і ні з ким не спілкувалася крім своєї матері. Що з нею сталося в місті – досі ніхто не знає. Про колишню красуню Аріну – досі складають легенди в селі.

Фото ілюстративне спеціально для Особлива