Ольга Павлівна була дуже засмучена, коли не стало її старшого сина Сергія. Ще недавно її успішний син мав прибутковий бізнес і у свої майже сорок років був завидним нареченим.
Характер Сергія звичайно був не дуже. Вчитися після школи він відмовився. Завів зв’язки з якимись незрозумілими людьми, і незабаром почав непогано заробляти.
Це хоч якось трохи компенсувало невдоволення жінки сином, він хоч грошей із неї не тягнув.
Але свої надії вона звичайно покладала на молодшого сина Ігната. Він і школу із золотою медаллю закінчив, і вступив без проблем в університет, ось хто буде їй опорою у старості.
Швидко і легко отримані великі гроші остаточно зіпсували Сергія. Його звели з кимось, хто дешево постачав партії побутової техніки. А Сергій її продавав та отримував великий дохід.
Гроші давалися взнаки, хотілося все й одразу, з’явилися нові друзі, дівчата, син купив собі машину і погляд його став зарозумілим.
З одного боку, Ольга Павлівна за нього боялася, адже великі гроші до добра не доведуть. Але з іншого боку, їй дуже подобалося, що він такий. Їх з Ігнатом батько, її чоловік Іван, теж був такий самий ризиковий.
Але недовго вони шикували, чоловіка не стало. А тепер його старший син Сергій також ризиково веде бізнес, хоча може так і треба? Говорять, що багатими тільки так і стають.
Коли Сергій вирішив купити собі квартиру, Ольга Павлівна була вражена його розмахом. Квартира була у новому будинку майже в центрі.
” Мамо, нехай наша трикімнатна вам із Ігнатом залишиться, я на неї не претендую, я собі вже все заробив,” – гордо сказав Сергій.
І жінка відчула гордість за сина – який він став самостійний. Навіть Ігнат її так не радував своїм чудовим навчанням, все-таки мати багато грошей приємніше.
” Сину, я думаю ти тепер одружишся? У тебе для цього є все,” – проворкувала Ольга Павлівна.
Але Сергій глянув на матір здивовано. У нього було багато дівчат, але одружуватися доки не входило до його планів.
Щоправда, одна з дівчат його зачепила. Вона дивилася на чоловіка захоплено, але, схоже, її зовсім не хвилювали його гроші, а подобався саме він і це його підкупило.
Марта не випрошувала подарунки, не просила зводити її в ресторан, вона просто дивилася на нього, як на героя, коли Сергій із покупцями обговорював угоди і продажі його зростали.
Своєю наївністю Марта і підкупила Сергія, він одразу не зрозумів, що вона ще зовсім молоденька. Казав їй, що вони одружаться, привозив на свою нову квартиру і навіть разом із нею купував меблі.
Марта наївно раділа, вибирала все по-хазяйськи, не на широку руку, просила його, торкаючись за руку:
” А посудомийку теж купувати будемо?”
Це було дуже смішно, він реготав у душі, і засміявся. А от те, що сказала Марта потім, його налякало.
” Сергію, а коли ми одружимося? Ти казав, що після покупки квартири, і я боялася тебе квапити, але у нас буде дитина”.
” Коли, який у тебе термін?” – він одразу зрозумів, що термін такий, що вже пізно щось робити. Але найгіршим виявилося те, що Марта виявилася молодшою, аніж він думав, хоча він загалом і не думав про її вік.
Святослав так злякався, що навіть матері розповів, у що він вліз, і що вже на цій Марті він точно не одружиться.
” Мамо, батько в неї на заводі, мати продавчиня, та й Марта мені зовсім не підходить. Не такою має бути дружина бізнесмена, що порадиш, мамо?”
Ольга Павлівна була задоволена тим, що син з нею радиться.
” Ти маєш рацію, простачка не для тебе, але дитину краще визнати. А весілля.. то скажи, що хочеш влаштувати шикарне весілля, і на це треба багато грошей, треба почекати. Думаю вона погодиться, а потім через рік просто вдай, що ви не зійшлися характерами, і все. Ти ж не винен, це вона буде всім незадоволена”.
” Мамо, ти геній, якщо я одружуся, то тільки з такою, як ти,” – зрадів Сергій.
Коли у них з Мартою на світ появилась донька Христина, Сергій тиснув міцну руку батькові Марти, і брехав:
” Дякую за мою чудову Марту та Христину, я їх дуже люблю”.
” Молодець, зятю, – плескав його по плечу батько Марти. Я ж думав спочатку… А ти у нас справжній чоловік”.
Запитувати про весілля батько Марти соромився, майбутній зять такий серйозний, хіба можна в ньому сумніватися? Мама Марти теж тихо раділа щастю доньки, а внучку з рук не спускала.
” Щось друга бабуся не часто з онукою бачиться?” – якось запитала Марту мама.
” Ой, мамо, Ольга Павлівна така строга, та й роботи багато в неї,” – сказала Марта, сама вона відчувала, що майбутня свекруха холодна, але сподівалася, що їхня Христина розтопить бабусине серце.
А жінка знала і вже наперед налаштувалася, що син з Мартою жити не збирається. Тому і до внучки не варто звикати, щоб потім не засмучуватися.
Коли через пів року в їхній родині почалися сварки, Марта не могла зрозуміти, в чому справа.
Вона вирішила, що Сергій просто втомився, навіть намагалася не ображатися і зрозуміти його, але виходило тільки гірше і гірше.
” Так жити більше неможливо” – заявив Сергій, М=ми з тобою абсолютно різні, нам не варто одружуватися”.
І Марта поїхала з Христиною додому, до батьків, намагатися зберігати видимість сім’ї, тим більше, що вони не були одружені. Не буде вона нав’язуватися…
” Я тобі переказуватиму гроші на доньку, але бачитися не хочу, мені важко і неприємно, що нічого не вийшло. І ще – у мене проблеми, багато допомагати не зможу,” – сказав Сергій, коли Марта забирала речі, що залишилися.
Марта не заперечувала, що тут скажеш? Батько спочатку поривався провчити зятька, але мама його заспокоїла:
” Валера, не галасуй, Христину розбудиш, виростимо внучку і без них. Може й добре, що зараз відкрилося, гірше, якби Марта молодість йому віддала, і лишилася б одна. А так може і зустріне своє справжнє кохання”.
” І то правда, – сказав батько. – Хай живе, бізнесмен, думав нам так сильно гроші його потрібні. Марта нехай вчиться спокійно, і хай усе йде своєю чергою, а доньку ростити ми допоможемо, вона ж онучка наша, без цього розберемося”.
Христина росла і всіх радувала. Вона була копія Марти, наче її молодша сестричка.
Марта закінчила коледж і пішла до батька на роботу. Там і зустрілася з Петром, спочатку вона йому про Христину не говорила, але він як побачив її одразу на руки взяв:
” А ти хто? Марти сестричка? Ох донечка, так на маму як схожа. В село з нами поїдеш до баби і діда, так? Ох ти моя розумниця.”
Виявилося, що у Петра мати з батьком і молодша сестра в селі жили, сестра з Христиною однолітки, вони одразу гратися разом стали.
Мати та батько Петра жодного слова поганого не сказали, що син дівчину з дитиною в дім привів. Ось що значить прості душевні люди. І Марта в них себе одразу своєю відчула.
Одружилися вони з Петром не відкладаючи в довгу скриньку. Він наполіг.
” Я чоловік, голова сім’ї, я тебе завжди любитиму і захищатиму, ніхто вас з Христиною більше не образить,” – пообіцяв Петро і слово своє дотримав.
Він працював у дві зміни, купив машину, щоб возити свою родину в село. А коли Марта подарувала йому сина, він мало не плакав від радості.
На Христину Сергій надсилав копійки, він свої прибутки не показував, що з нього взяти?
” Та ну його, давай я Христину удочерю,” – запропонував Петро, тим більше, що вона його татом називала, хоч і пам’ятала, що він нерідний.
Але Сергій з неясних міркувань відмовив їм в удочерінні, дратувало його, що Марта незважаючи ні на що така щаслива.
Сам Сергій так і не одружився, жив то з одною, то з іншою. Все його дратувало і ніщо не тішило.
А якось після вечірки сів за кермо і заснув… Не стало Сергія.
Ольга Павлівна була як у поганому сні. То звинувачувала себе, що не змогла старшого сина виховати як слід. То вважала, що він від свого батька характер і долю успадкував.
Але жити треба, у неї молодший син, Ігнат, втіха її. Він нарешті одружитися надумав, гарну дівчину знайшов.
Ось йому й піде квартира Сергія.
” Я дивлюсь у Сергія є дочка ? Тоді вона основна спадкоємиця і я маю про це сказати Христині, – приголомшив жінку нотаріус.
” Мамо, тату, мені у спадок квартира дісталася від того, несправжнього батька,” – дівчина одразу сказала це своїм батькам.
” Відмовся, нам від нього не треба нічого,” – в один голос сказали Марта й Петро.
” З чого це, мамо, ми відмовлятимемося?” – здивувалася Христина. Ви мене виховували, нам бабусі й дідусі допомагали, а цей мене знати не хотів, навіть грошей на свою дочку шкодував. Та я й не його дочка, а батькова. А йому я цим тільки зроблю добро, може хоч це йому на тому світі зарахується”.
Від бізнесу Сергія, який мати категорично не захотіла ділити, Христина відмовилася на користь Ольги Павлівни, і тій довелося погодитись, що квартира дістанеться Христині.
Дівчина продала квартиру, купила собі однокімнатну, подарунки бабусям і дідусям. А решту віддала батькам.
” Мамо, тату, це вам. І не сперечайтесь, це справедливо, бо хоч колись мала перемогти справедливість.
Вона ж не в тому, щоб дати всім порівну. А в тому, що кожен отримав що заслужив.”
Ну на це і заперечити нема чого. Розумна у них донька виросла і за себе постояти може, і за близьких, з такою не пропадеш.
Віра Лісова
