Подався Славік на риболовлю, хоч дружина і вмовляла провести ці вихідні з нею.
– Ти весь вільний час витрачаєш на свою риболовлю, а я одна вдома сумую, – скаржилася вона.
– Які проблеми, давай заведемо дитину, тобі тоді точно нудьгувати не доведеться, – відповів Славик, – а я рибалку люблю з дитинства і без риболовлі мені ніяк.
– Так, дитину-то самій завести не вийде, тут чоловік повинен взяти участь, – огризнулася дружина, – а тебе вічно вдома немає, хоч сусіда запрошуй. – І запроси, все я поїхав, повернуся завтра ввечері, – хмикнув Славік і відбув.
Ця розмова відбулася в суботу, відповідно повернутися Славік планував увечері в неділю. Друзі порадили йому нове містечко, ось туди він і подався. Приїхав, розклав свої снасті і почав рибалити. Розмова з дружиною все ніяк не йшов у нього з голови, а й справді нудно їй одній, тільки сама вона винна, що рибалку не любить.
Спочатку Славік намагався долучити дружину до свого улюбленого захоплення, і перший рік після весілля Олена відважно їздила на риболовлю разом з ним, але задоволення їй ці поїздки не доставляли, і на другий рік вона твердо сказала, що більше нікуди не поїде.
– Недобре якось, – Славік почувався винним, – треба б вибачитися. Він вийняв телефон, маючи намір зателефонувати дружині. Одного разу втопивши свій новенький айфон, на який збирав практично цілий рік, тепер Славік брав на рибалку тільки стару, схожу на цеглину нокію. Ця модель витримує все, хоч цвяхи забивай, все одно працює.
Побачивши на екрані всього одну поділку, Славик зітхнув, зв’язок тут ловить так собі, але все-таки набрав номер дружини. Лєна трубку брати не хотіла, напевно образилася. Славік ще кілька разів намагався зв’язатися з дружиною, але у нього нічого не вийшло, а потім він вже й не згадував про Олену, тому як у нього почався такий жор, що він тільки встигав міняти наживку.
У розпал риболовлі у Славіка ожив телефон, дзвонила Лєна.
– Так, – гаркнув Славік, от не до неї йому зараз було, спочатку трубку не брала, тепер дзвонить. – .. лав, … очно .. моя, – голос Олени переривався.
-Чого? – не зрозумів Славік. – .. очно ..рубу, ..ало, … да … щет, -надривалась Лєна.
– Я не розумію, зв’язок поганий, потім передзвоню, – сказав Слава і скинув дзвінок. Тільки поклав телефон в кишеню, як він знову ожив, на дисплеї висвітилося «Лєна», Славік непохитною рукою скинув виклик, а потім ще один. Через годину він вирішив перепочити, пообідати і заодно зателефонувати дружині, але тепер знову вона ігнорувала його виклики.
Рознервувався, Славік вирішив кинути риболовлю і поїхати додому.
– Зараз я їй висловлю все, що про неї думаю, – бурчав він, натискаючи на педаль газу. Приїхав додому, відкрив двері своїм ключем, увійшов в квартиру і, почувши метушню на кухні, пройшов туди і виявив сусіда, який сидів за столом в одних трусах і пив чай.
– Ось це так, я, значить, на риболовлю, а ти сусіде до моєї дружини шастаєш? – завив Славік.
– Здоров, Слав, та у вас тут трубу прорвало, ось мене Лєнка і покликала, – сказав сусід. Славік розвернувся й помчав в спальню, відчинив двері і побачив Олену, яка стояла біля шафи в одній білизні.
– Ах, ти …, – закричав Славік. Лєна швидко накинула халат, тут в кімнату забіг сусід і схопив Славіка, який люто тряс дружину.
– Заспокойся, у вас трубу на кухні прорвало, йди подивися, мене затопило, я ж під вами живу, я до вас прибіг, а тут Лєнка по квартирі бігає, з труби вода б’є, Лєнка тобі додзвонитися не могла, довелося мені ремонтувати, я, щоб одягу не забруднити, роздягнувся, а Лєнка вся вимокла, довелося їй переодягатися.
– Слав, я ж тобі дзвонила, встряла в розмову дружина, – кричала в трубку терміново додому, трубу прорвало, вода б’є, а ти як завжди на своїй риболовлі.
Славік заспокоївся і повірив дружині, адже на кухні дійсно всі стіни були сирі, просто відразу Славік цього не помітив, однак, на всякий випадок на риболовлю тепер їздить рідше і намагається завжди бути на зв’язку.
