У мене є старша двоюрідна сестра Настя. І все дитинство ми проводили разом. Вона вчила мене всяким різним премудростям. Давала поради, які, як вона гордо заявляла, допоможуть мені щасливо жити. Серед усього іншого вона говорила, що найважливіше це сім’я і з чоловіком потрібно жити чесно, не обманювати і не зраджувати. Я уважно слухала і робила вигляд, що мотаю на вус, а сама мріяла скоріше втекти і почати грати в ляльки Барбі.
Звичайно, мені було 10 років, і ці лекції мало хвилювали мене, а точніше сказати, не хвилювали зовсім. Але, чомусь, все це міцно засіло в моїй пам’яті і стало мало не путівником по сімейному, праведному життю. Йшли роки, ми росли, і бачитися стали все рідше і рідше, а потім і зовсім наші шляхи розійшлися. І ось, через кілька років, ми зібралися на святкування золотого весілля наших бабусі і дідусі.
Настя була вже заміжня, мала двох прекрасних доньок. Виглядала красивою і щасливою. Чоловік постійно оточував її увагою. Я дивилася на них і захоплювалася! Ось вона сім’я! Застілля тривало довго і мені захотілося піти відпочити. Підійшовши до кімнати, я почула як хтось говорить по телефону. Цікавість узяла верх і я, приклавши вухо до дверей, підслухала. Казала моя сестра. “Так Так! Все, як і домовилися. Я скажу, що до Лєнка пішла як зазвичай. Вона вже знає і мене прикриє. Ну, звичайно, я теж тебе люблю! Почекай трохи, скоро ми будемо разом. Все, не можу більше говорити. Цілу!» Як відскочила від дверей.
Почуте мене приголомшило. Мені було важко повірити, зрозуміти! Настя ж, як ні в чому не бувало, повернулася до сім’ї і продовжувала бути турботливою і люблячою. Ось так впали всі мої уявлення про справжню сім’ю! У серце закралася порожнеча і нерозуміння того, як же правильно?
Фото ілюстративне з вільних джерел
