Микола був звичайним чоловіком середнього віку. Він мав усе, що потрібно для щасливого життя: стабільну роботу, будинок на околиці міста і дружину Олену, з якою вони разом прожили вже десять років.
Та хоч ззовні їхнє життя виглядало ідеальним, насправді Микола відчував, що чогось йому не вистачає. У його серці з’явилися порожнечі, які він вирішив заповнити не зовсім звичайним способом.
Він завжди був привабливим чоловіком — впевнений у собі, з почуттям гумору і здатністю швидко завоювати симпатії. І коли одне з його захоплень — молодша колега на роботі, Аня, почала проявляти до нього увагу, Микола не зміг встояти.
Їхні стосунки почалися з обміну поглядами, а закінчились запаморочливим романом. Вона була такою ж пристрасною і безтурботною, як і він, і кожна зустріч з нею ставала новою, захоплюючою пригодою.
Але на цьому історія Миколи не завершилась. Незабаром, у його житті з’явилася ще одна жінка — Ірина, далека родичка його матері.
Вона була витонченою і загадковою, завжди мовчазною і неймовірно мудрою. Микола почав спостерігати за нею, і незабаром її образ став його постійною думкою. Ірина була інша: вона не кричала про свою увагу, не тиснула на нього емоційно, але кожен її погляд, кожен жест притягував до себе.
Микола відчував, що він віддає їй не лише частину себе, а й частину своїх найглибших думок і мрій.
Врешті-решт, його третя любка— Світлана, з’явилася майже випадково. Вони зустрілися на вечірці у друзів, і між ними відразу спалахнув неймовірний зв’язок. Світлана була як з іншого світу: вона вміла говорити про все на світі і знаходити підхід до будь-кого.
Вона була розумна, цікава і завжди мала унікальну думку, що захоплювало Миколу. Кожна їхня розмова змушувала його забувати про все інше, а її сміх був для нього найкращою музикою.
Микола почав жити двояким життям. Вдома він був чоловіком Олени, гарним батьком двох дітей, добрим сусідом і надійним співробітником.
Але коли вийшов з дому, він перетворювався на іншого чоловіка — захопленого, пристрасного, закоханого одночасно в трьох жінок. Кожна з них надавала йому щось інше: Аня — молодість і енергію, Ірина — спокій і глибину, а Світлана — інтелектуальний виклик і гостроту емоцій.
Та з часом ця ідилія почала давати тріщину. Спочатку він намагався все контролювати, ретельно приховуючи свої стосунки, але рано чи пізно секрети почали випливати.
Спочатку Олена помітила, що він став менше часу проводити вдома, потім з’явились підозри, що в нього хтось є. Микола відчував, як тиск наростає, але все ще вірив, що він зможе врятувати ситуацію, розрулити все якось так, щоб ніхто не дізнався нічого.
Одного разу, коли Микола повернувся додому пізно вночі після чергової зустрічі з Іриною, він знайшов Олену в сльозах. Вона поставила йому питання, яке було очевидним:
“Тобі сімя важлива. Чи тобі важливіше швендяти за кожною спідницею?”.
І Микола не зміг відповісти. Він не міг збрехати, бо розумів, що його любов до Олени була давно не щира, залишивши місце для інших почуттів. Вона була розчарована, але ще більше вражена тим, як Микола зміг настільки заколотими таку кашу.
В той момент Микола зрозумів, що він більше не може жити в брехні. Він поклав кінця своїм стосункам з Анею та Іриною, хоча кожна з них по-своєму була важливою для нього.
Світлана була останньою, з ким він мав залишити все, але і вона почала сумніватися у їхніх стосунках, коли дізналася про його сім’ю.
Микола опинився перед складним вибором: чи повернутися до Олени, розібратися в сімейних стосунках, чи жити самотнім, залишивши все позаду.
Але він знав, що в будь-якому випадку йому доведеться змінюватися, адже нікому не можна залишатися вдвох з кимось іншім, не зраджуючи своїм почуттям.
Ця історія про Миколу стала його особистим уроком, який він не забуде ніколи.
Тому що насправді любов — це не просто набір пристрастей і емоцій, а здатність відповідати за свої вчинки та вибори.
Автор: Марія Мицик
