Галина захворіла. Лежала в ліжку і не могла піднятися. Проклинала себе і свою долю. Ось і приїхала. 48, два шлюби, два розлучення, син, якого треба доучувати, а у неї лікарняний на невизначений час.
Діма взяв академічну відпустку в інституті, щоб доглядати за нею. Галя лежала і плакала беззвучно, щоб син не почув.
Біль відпустив трохи і вона задрімала. Прокинулася від голосу сина.
– Мам, до тебе прийшли.
– Хто там, синку? – зовсім не хотілося зараз кого-небудь бачити.
– Віктор Павлович
-Що? Ні в якому разі…
– Здрастуй, Галочко!
Це був Віктор, її другий чоловік, з яким розлучилися десять років тому. Вона була тоді ще молодою і стрункою. А зараз ніяк не можна було перед ним поставати в такому вигляді: товста, хвора, недоглянута і безпорадна.
Галина намагалася зараз згадати, чому вони розлучилися, але в голову приходили тільки якісь дрібниці. Найшла коса на камінь: він не поступився, вона не пробачила і пішло, поїхало до розлучення. Вибачитися першою гордість не дозволяла.
– Ось, випадково дізнався, що ти хворієш. Галочко, я шукав тебе вже кілька років. Я люблю тебе до сих пір. Я буду поруч, допоможу. Не турбуйся.
– Вітя, йди! Навіщо я тобі? Знайди собі молоду, струнку, здорову. А я зі своїми проблемами тобі навіщо? Дімку мені треба доучувати, ось моя проблема зараз.
– Ніхто мені не потрібен крім тебе. Спи, відпочивай. Я все зроблю.
Читайте також: “Я покохав іншу жінку, а з тобою, Галю, розлучаюся” – холодно сказав мій батько. Та дід тоді сказав своє слово, а його всі боялися
Він ще довго розповідав їй, як сумував за нею, як гордістю своєї упивався, як шукав її і ночами уві сні бачив. І що Галина йому будь-яка потрібна. І тільки звістка про її хворобу поставила йому мізки на місце.
Галина вийшла заміж за колишнього чоловіка. Віктор допоміг її синові відновитися в інституті і на випускний вечір і отримання диплома вони пішли всією сім’єю. Галина виглядала молодше на десять років, схудла і одужала. А Віктор тримав її за руку і дивився на неї закоханими очима.
