Загалом, весь останній тиждень так і було: син повертається ввечері, а на плиті каструлька зі злиплими макаронами без олії! – розповідає шістдесятилітня Клара Миколаївна. – Ну, він один раз мовчки поїв, інший … А потім і питає у дружини — а що, мовляв, у нас зовсім нічого іншого більше немає в будинку, ну хоч сосисок, може, або пельменів покупних?
І тут влітає на кухню теща, руки в боки. Скажи, кричить, спасибі, що тобі, дармоїду, макарони зварили! Ти і на них не заробляєш зараз, які тобі пельмені. Джерело
У сина Клари Миколаївни, Володимира, дружина на шостому місяці вагiтності. Півроку тому Володя потрапив під скорочення і довго не міг знайти роботу. Тому молоде подружжя переїхало з орендованої квартири на якийсь час до батьків дружини.
Володимир шукав роботу, а поки суть та діло, влаштувався до старовинного шкільного приятеля в його компанію «Чоловік на годину» і їздив по квартирах клієнтів, надавав послуги: кому люстру повісити, кому машину розвантажити. Особливими господарськими уміннями Володя не відзначався, але деякі копійки заробляти від випадку до випадку вдавалося.
Між завданнями Володимир примудрявся переглядати робочі сайти, розсилати резюме і їздити по співбесідах. Сидіти у квартирі у тещі йому було незручно, тому найчастіше він йшов з дому з ранку, і повертався ввечері — так, щоб менше часу спілкуватися з родичами.
Вдень коротав час де-небудь на фудкорті зі стаканчиком чаю, а то і зовсім в парку на лавці, благо, почалося літо. Моніторив інтернет в пошуку вакансій і чекав замовлень від фірми приятеля. Тижні складалися в місяці, а нормальна робота все не траплялась. Теща вже стала скрипіти зубами, дружина зітхала і відводила очі.
– І ось вони, мабуть, вирішили Володьку «виховувати»! – розповідає Клара Миколаївна. – Самі ввечері прийдуть з роботи всі, поїдять нормально, все приберуть, а йому на плиту миску з порожніми макаронами — тиць! Скажи, кажуть, спасибі і за це! ..
Ну що, він встав з-за столу, сказав «спасибі», ключ від тещиної квартири на стіл поклав і вийшов з дому! Приїхав до мене вночі майже, каже — ти не проти, якщо я перекантуюсь у тебе пару тижнів? Я, звичайно, в шoці була, але в душу лізти не стала, кажу, живи, звичайно.
Роботу Володимир знайшов буквально на тому ж тижні, як переїхав до матері. Але ось біда — миритися з дружиною і переїжджати у свою квартиру не поспішає. Більш того, Клара Миколаївна краєм вуха чує, що син шукає собі житло в оренду. Про вагi
тну дружину і про те, що скоро буде дитина, рієлтору не говорить ні слова, і з дружиною з приводу варіантів не радиться. Не планує, здається, забирати її від тещі.
– Днями отримаю першу зарплату і з’їду, мам! – повідомив він недавно за сніданком. – Спасибі тобі, що дала притулок.
А вдень, коли син був на роботі, дзвонили невістка зі свахою. Володимир на контакт не йде, дзвінки скидає, повідомлення читає, але відповідати не хоче. Що він думає робити?
– Досить вже ображатись! – заявила сваха. – Скажіть йому. У них дитина скоро наpoдиться! Нехай повертається до дружини!
Ніякої провини перед зятем теща не відчуває, навпаки — впевнена, що Володимир знайшов роботу тільки завдяки їй. Не було б цього стусана по самолюбству — мабуть, до цього часу би бігав по району та у бабок лампочки вкручував. А як посадили на макарони — відразу знайшов роботу!
Тільки ось висновки з ситуації чомусь Володимир зробив абсолютно неправильні, вважає теща. Не розуміє, що макаронами без олії його годували для його ж блага.
А Клара Миколаївна в даній ситуації на стороні сина. У важкий момент показали себе родичі не з кращого боку. А як тільки почули, що у Володі все налагодилося, тут як тут. Тільки з грошима, виходить, він їм і потрібен?
Як чинити в такій ситуації — повертатися до дружини і «не дурити»? Тягти сім’ю і триматися за роботу зубами, тому що без зарплати ти не потрібен нікому?
Або повертатися нікуди, це ніяка не сім’я?
