Цілий тиждень я спостерігала, як рано вранці виходив у двір пацан зі своїм віником, підмітав сміття і наводив усілякий порядок. Навіть жінка-двірник вже говорила йому «Іди, дитинко, я на тебе не злюся, ти ж уже все зрозумів», але він мовчки підмітав

Читаючи приголомшливі розповіді про «яжемать» і «яжеотeц», згадався мені випадок, він напевно досить незначний, але після такого виховання я сподіваюся, що таких батьків буде більше в нашому житті, ніж цих дивних створінь, які ставлять свою дитинку на чільне місце для усього світу.

У нас у дворі прибирає жінка-двірник. Жінка у віці і до того ж ще й інвaлід – досить сильно шкутильгає. І ось одного разу вона змела свого головного осіннього «ворога» – листя в невеликі купки по всьому периметру ділянки, привезла тачку, на якій завжди стоїть велика коробка для збору цього самого листя.

Зібрала в коробку кілька купок, потім посиділа на лавці і кудись пішла. Десь через годину я вийшла на прогулянку з собакою і побачила, що всі купки розкидані знову по двору, тачка перевернута, а близько тачки дуркують кілька малоліток, років 7-10 – один схопив мітлу і махав нею, розганяючи зібране листя, інший поцупив коробку і намагався на цій тачці покататися, третій бив коробку і вже пробив в ній дірку.

Я почала обурюватися, намагалася закликати їх до відповідальності, до мене приєдналася сусідка, яка вийшла на балкон, але дітлахи, показавши нам язики, з реготом розбіглися. І тут жінка-двірник повернулася, побачила це неподобство і почала плакати.

Як вона розповіла – забула прийняти таблетку і пішла додому, а тут ось таке. Мені було так шкода цю жінку, намагалася її заспокоїти як могла, пообіцяла після прогулянки з собакою вийти знову і допомогти їй.

І тут я побачила, як до нас наближалася пара – чоловік з жінкою, які за руку вели одного з тих пацанів, що влаштували цей хаос. Виявляється живуть вони в будинку навпроти (переїхали нещодавно) і бачили сцену з моїм обуренням і свого сина, який кинув мітлу і помчав слідом за тією зграєю.

Батьки вибачилися перед двірником самі, змусили вибачиться сина, попросили у жінки ту саму мітлу і сиділи у дворі то тих пір, поки їх син не згріб все листя і не виніс його на смітник.

Читайте також: Тієї ночі вони вперше пoкoхaлися. Це була ніч прощання і розпачу, відкриття й тихого задoвoлення, розчapування. А через 16 років, увійшовши до кабінету лiкaря, Ірина зойкнула. Це був Давид, її Давид. Батько її донечки, що зараз пoмиpає на опеpaційному стoлі

Але і це ще не все. Цілий тиждень я спостерігала, як рано вранці виходив у двір цей пацан зі своїм віником, підмітав сміття і наводив усілякий порядок. Навіть жінка-двірник вже говорила йому «Іди, дитинко, я на тебе не злюся, ти ж уже все зрозумів», але він мовчки підмітав, складав листя і сміття в мішок і тягнув його, і так до тих пір, поки у дворі не ставало чисто.

Я щиро сподіваюся, що пацан зрозуміє тяжкість чужої праці і виявить до неї повагу, а також щиро вдячна батькам за виховання.

Знайдено в мережі, фото ілюстративне, з вільних джерел