Це було в кінці дев’яностих. Нам з подругою Світланою по 26 було. У мене чоловік у відрядження поїхав, вона зі своїм чоловіком тільки-тільки розлучилася. Джерело
Зрозуміло, у неї дeпресія: ні сім’ї, ні дітей, ні майбутнього.
Подивилася на неї і вирішила з дому витягнути. Купили по гамбургеру і пuву, сидимо на лавці в парку, розмовляємо.
У якийсь момент вона як заплаче! Мовляв, «немає мені життя, нікому я не потрібна». Обняла її, втішаю, реву теж. І тут дивлюся, якийсь рух за її спиною. Підняла погляд, а там пацан якийсь років шести безпритульного виду Світланин гамбургер з лавки тягне! Я як закричу: «Стій, скoтина! Ану, поклав на місце!» Він до кущів, але я його в три стрибки наздогнала і за комір схопила. Таке зло мене розібрало — подруга реве, а цей ще хотів її обікрасти! У повітря підняла, трyшу і кричy: «Веди мене, свoлота, додому, все про тебе батькам розповім!»
Читайте також: Перевірка на міцність, яку ми витримали. Коханка чоловіка залишила йому двох дітей
Подруга мене заспокоює, а я ні в яку — підемо і все.
Пацан знітився і поплентався. Я його тримаю за комір, крокую, подруга заплакана ззаду тягнеться.
З-за рогу вивернули, тут злодюжка пальцем тицяє, каже: «Прийшли» … і ми з Свєткою на всю вулицю ойкаємо.
Палець його впирається чітко в підвальне віконце якогось покинутого будинку, а в ньому — замурзане обличчя малюка років двох-трьох видно. Побачивши пацана, дівчинка розпливається в усмішці і тонким голосочком тягне: «Саша, мій Саша прийшов!».
Від несподіванки я відпустила злодюжку, він тут же як заєць кинувся до віконця, простягнув гамбургер малятку, а те як голодне кошеня моментально вп’ялося зубками в надкушену булку.
Виявилося, наш злодюжка Сашка вже кілька тижнів разом з сестричкою Машкою жив в підвалі. Батька посадили, мати-наркoманка кудись зникла, закривши на замок кімнатку, де вони жили. Хлопчисько намагався проситися до сусідів, але ті — переважно алкoголіки, не захотіли ділитися з діточками дахом і їжею. А люди пристойного вигляду просто проганяли дітлахів з очей геть. Ось і знайшов Сашка притулок в підвалі. Здобував їжу, як умів — підбирав недоїдки, іноді крав. І все краще ніс сестрі — вона ж маленька.
Як же мені було погано і соромно! А подруга моя якось несподівано повеселішала, почала гратися з маленькою, і в підсумку потягла їх до себе.
Кілька місяців ми шукали матусю Машки і Сашка, потім довелося заплатити їй неабияку суму за відмову від дітей.
Після цього вони остаточно стали Світланині.
А ще через рік подруга вийшла заміж. І у дітлахів з’явився батько. А потім братик Іванко.
Зараз Сашка і Машка вже дорослі. Хлопчисько — військoвий, як тато, дівчинка- закінчує інститут за спеціальністю дизайнер.
А Свєтка каже, що вона найщасливіша мати в світі. І життя у неї склалося.
