Три роки тому в той же день мій хлопець зробив мені пропозицію. Оскільки для нас двох це дуже відповідальний день, то до його підготовки ми підійшли з особливою ретельністю. На жаль, той ресторан у якому ми хотіли зробити своє весілля на вподобані нами дати був заброньований на три роки вперед. Ми вирішили почекати, щоб усе було, як у наших мріях!
Але за місяць до весілля нас з чоловіком запросили на сімейну вечерю. Для нас це було рідкістю, тому ми були дещо схвильовані та здивовані, адже як такого приводу й не було. Джерело
Під час вечері до нас приєдналася моя молодша сестра з її хлопцем. Те, що відбувалося далі і зараз змушує мене змінити все…
Сестра розповіла, що вона вагiтна, тому вони прийняли рішення одружитися у вересні, щоб живіт не було сильно видно. Всі її підтримали, а потім почали цікавитися, де і як вони планують святкувати своє весілля. Сестра повернулася до мене і відповіла:
– Я б хотіла, щоб Ярина поступилася мені місцем у тому залі. Все ж він дуже красивий, а чекати в нас немає часу, тому якщо вона не погодиться нам доведеться святкувати у якійсь столовій.
Я була шoкована, я бачила, який незадоволений мій чоловік, що розмова набула такого повороту, тому вирішила заперечити це:
– Ви ж розумієте, що ми цього весілля чекали 3 роки! Я не можу просто так зараз взяти й віддати це все.
– Ти егoїстка! У сестри немає часу готуватися до весілля, а тобі рік очікування нічого не змінить! – крикнула мама.
Далі розмова перейшла у сварку, тому ми з чоловіком швидко зібралися та поїхали додому.
На наступний день і впродовж тижня мені телефонувала моя мама, тато та сестра і просили віддати залy сестрі, коли я в черговий раз відмовлялася, то вони казали, що я егоїстка, не розумію сімейних благ та рік очікування нічого не змінить.
Напевно, варто сказати, що зал був проплачений, але сім’я вважала, що моя сестра не повинна мені нічого віддавати тільки тому, що «ми ж сім’я».
Зараз мої батьки погpoжують не прийти на весілля, сестра сказала, якщо я не відмовлюся, то я можу забути, що в неї є сестра, але чоловік наполягає на тому, що це наше весілля.
Я не знаю, що робити. Може варто й справді віддати зал сестрі, чи все-таки його відстоювати?
