Мама залишила мене з татом і поїхала в Португалію, ще коли мені було 5.
Тато часто віддавав до бабусі, і мені здається що вона ненавиділа мене.
Я любила малювати, кожен малюнок який показувала їй був не таким.
” Ти така як твоя матір”- постійно від неї звучало.
А ще вона часто повторювала, що я не татова донька.
Мені було прикро таке чути в дитинстві.
Я багато разів жалілась тату, але він думав, що я вигадую.
Бабуся при нім зовсім по-іншому ставилась до мене.
Минали місяці, але нічого не змінювалось.
Мама приїхала додому, привезла подарунків, новий велосипед, і навіть телефон.
Мені було 12 на той час. Ми довго розмовляли про бабусю, я розповіла все, що відбувалось останні роки.
Наступного дня вдома був страшний скандал. Тато захищав свою маму, а моя мама захищала мене.
– Ти не бачиш, що вона зробила з нашою дівчинкою?
Подивись, дитина стала замкнута і невпевнена, де ти був весь час.
Не досить того, що я роками пахала як кінь, я поклала на тебе виховання нашої дитини.
Я сиділа в сусідній кімнаті та слухала. І багато плакала, бо розуміла, що вони розійдуться.
Так і сталося, мама забрала мене з собою. Мене віддали в школу, в якій вчилося багато дітей з України.
Але і португальці теж. Не доброзичлива поведінка в класі почалася з першого дня.
Мене не приймали в жодну компанію, я не знала мови.
Всі друзі залишилися в Україні, тут я була чужа і нікому не потрібна. Минув рік, нічого не змінилось.
Знову переїзд, знову вдома, в школу я не захотіла повертатись, пішла до ліцею.
Кожних вихідних мене зустрічав холодний будинок, тепер я жила сама.
Тато інколи проходив запитати чи все добре, але повертався назад до бабусі.
Однокласники з захопленням розповідали про свята в колі рідних. Я навчилася ховати свої сльози від інших.
Так в мене були гроші, але не було батьківської любові.
Автор: Настя
Історія написана спеціально для osoblyva.сom
Передрук в повному обсязі заборонено без письмового дозволу власника Сайту.
Будь-яке використання матеріалів (у тому числі фотографій)– суворо заборонено.
