Тяжкі великі краплі стукали по склу і вони звучали таким знайомим, рідним і коханим голосом: «Коли буде йти дощ, знай, я завжди пам’ятатиму тебе, де б я не був, і скільки б часу не минуло.» Таке відчуття, що ці слова були з минулого життя

На годиннику була п’ята година ранку, а в квартирі повна тиша. Вона була порушена неприємним звуком будильника. Вона витягнула руку з під ковдри, щоб вимкнути його. Та це був не будильник. Звук ставав все голоснішим і голоснішим. Катя здогадалася, що це був мобільний телефон, і почала навпомацки шукати його на тумбочці.

– Я слухаю. Пробурмотіла вона сонливим голосом у слухавку.

– Привіт! Як твої справи?

Катя була здивована, від почутого голосу, і не могла вимовити ані слова.

– Я раптом дуже захотів почути твій голос, він особливий, коли ти тільки прокидаєшся. Пробач, що розбудив, але я не міг встояти.

– Це все, за ради чого ти телефонуєш?

– За вікном йде дощ.

– Той що?

– Тоді так.

– Тоді бувай. І щоб у тебе більше не було бажання будити мене так рано, я відправлю тобі його запис.

Катя натиснула червону кнопку на дисплеї свого мобільного, і відкинулася назад на подушку. Але сон немов рукою зняло. Навіщо він телефонував? І серце зрадницьки відразу нагадало про себе шаленим стуком.

Дівчина встала з ліжка і пішла на кухню, щоб заварити собі зеленого чаю, він завжди її заспокоював. Поставила чайник на вогонь і почала чекати, коли він закипить. Погляд впав на вікно, на вулиці йшов дощ.

Тяжкі великі краплі стукали по склу, і вони звучали таким знайомим, рідним і коханим голосом: «Коли буде йти дощ, знай, я завжди пам’ятатиму тебе, де б я не був, і скільки б часу не минуло.» Таке відчуття, що ці слова були з минулого життя.

Катя підійшла і доторкнулася до холодного скла, немов хотіла охолодити серце, стерти ці спогади зі свого життя.

Чайник закипів. А вона ніяк не могла відійти від вікна. Якби не було бар’єру, краплі дощу на склі і сльози на обличчі стали б одними цілим.

Вимкнувши чайник, вона пішла в кімнату і набрала останній номер телефону.

– Привіт?! – відповів такий коханий голос.

– Знаєш, за вікном йде дощ.

– Я не можу жити без тебе.

– А я без тебе і дощу.

– І дощу.