У мене гарне дівоче прізвище, але майбутній чоловік та родичі наполягають, щоб я після весілля взяла його прізвище

Для мене важливо ухвалити усвідомлений вибір, який буде моїм особистим рішенням, а не нав’язаним кимось.

У мене гарне дівоче прізвище, але майбутній чоловік та родичі наполягають, щоб я після весілля взяла його прізвище.

У нього прізвище не так щоб негарне, але моє явно краще звучить. Та й сенсу у цій традиції у сучасному світі я не бачу.

Звідки пішла традиція дружині брати прізвище чоловіка сказати складно. Ймовірно, це сталося через те, що раніше паспорти були лише у чоловіків: дочка була спочатку записана в паспорті у батька, потім, виходячи заміж, у чоловіка під його прізвищем.

І офіційний документ жінки спочатку взагалі не могли отримати, а потім лише з дозволу батька чи чоловіка.

Раніше жінки, які входили до сім’ї чоловіка, часто не працювали, перебували на утриманні чоловіка.

Але сучасна жінка здатна утримувати сама себе. Тільки от чоловіки не поспішають міняти своє прізвище на прізвище батька дружини, вважаючи це образливим.

Це значиться, що ще залишилося гідність, що він чолок, і що ще не все втрачено.

Що він головний у сім’ї і він щось вирішує.

І якщо вас не турбує, то що у вас, наприклад прізвище, Іванова, а у дитини буде Петров(а), то це обов’язково хвилюватиме всіх тих, хто любить пхати свій ніс не у свою справу.

Нерідко знайомі, чиновники, вчителі дитини та ще хто знає хто починають ставити недоречні питання, чому прізвище у дитини та батьків не збігається. Це реально дратує.

Саме це мене і зупиняє, і мабуть, я все ж таки перейду на прізвище чоловіка, хоч і не хочу цього.

Більшість чоловіків хочуть, щоб дружина брала їхнє прізвище – у них тоді відчуття, що вона увійшлиа до його родини, є його частиною.

З іншого боку, прізвище батька – це повага дочки до своїх батьків, тих, хто її виростив та виховав. Жінка не річ носити ім’я свого чергового власника.

Загалом, я заплуталася, але пустити справу на самоплив, бо так роблять усі, не хочу.

Для мене важливо ухвалити усвідомлений вибір, який буде моїм особистим рішенням, а не нав’язаним кимось.

Автор: Оксана