Анна жила з Антоном в цивільному шлюбі протягом 5 років. Чоловік не освідчувався їй. Жили у його батьків. Потім придбали житло. Вірніше, Антон купив трикімнатну квартиру в спальному районі, яку він оформив на маму.
Гроші відкладали разом, але все ж більшу частину суми вніс Антон, так як його підвищили на посаді і його зарплата стала перевищувати в кілька разів зарплату Анни.
Антон зробив Анні пропозицію, так як дівчина чекала дитину. Переїхали на нове житло.
Після народження дитини чоловіка ніби підмінили. Постійно десь затримувався. Зовсім не допомагав Анні з дитиною.
І ось одного разу, прийшовши додому, заявив – «Я йду до іншої. На квартиру не претендуй!». Чоловік пішов до молодої дівчини, залишивши дружину ні з чим. Ну, як до молодої. Анні було 34 роки, а його новій пасії 23.
– Що значить не претендуй! А як же наш однорічний син? Де ми будемо жити? Мені ще два роки перебувати в декретній відпустці? – зі сльозами на очах пробурмотіла Анна.
– У мене є будинок в селі. Дістався від бабки. Він твій. Потихеньку збирай речі. Через кілька тижнів відвезу. Хоча, якщо хочеш, ти можеш повернутися в общагу – впевненим голосом відповів Антон.
Анні нічого не залишалося робити, як готуватися до переїзду. Адже вона сирота, заступитися то особливо й нема кому. Будинок Антон оформив на Анну, як дарчу. Він був старенький, дерев’яний, без зручностей. Гроші Антон стабільно відправляв на карту, до сина не приїжджав.
У селі Анна сподобалася Геннадію. У нього є син, 5 років. Він працює на місцевій птахофабриці. Дружини у нього не стало давно. Почав доглядати за дівчиною. Приходив, допомагав по господарству – то дах полагодити, то дрова заготовити.
Анна не відмовлялася від допомоги, так як сама не справлялася. Та й роботи тут особливо ніякої. Треба було думати про майбутнє. І так місяць за місяцем між чоловіком і жінкою виникли почуття.
Геннадій був майстер на всі руки. У нього були грошові накопичення, які він планував витратити на будівництво нового житла. Ось тільки музи і натхненниці поруч не було, поки не з’явилася Анна.
Незабаром чоловік звів розкішний двоповерховий особняк на місці напівзруйнованого дерев’яного будинку, упорядкував територію і зробив Анні пропозицію руки і серця.
Тим часом Антон жив на широку ногу з молодою пасією і вже давно забув про існування сина і що колись у нього була по вуха закохана в нього дівчина Анна. І тут щось у нього пішло не так.
Нова обраниця виявилася меркантильною і невірною, використовувала чоловіка, як банкомат. Зловив на невірності її прямо в себе в квартирі.
І раптом згадав про скромницю Анну, знову спалахнули старі почуття. Поїхав у село і не повірив своїм очам. У Анни все прекрасно і поруч красень-чоловік і будинок-повна чаша.
Антон скипів від злості – «Це як розуміти!? Ти як посміла? А це ще хто?» Закотив скандал. Але толком нічого пред’явити не зміг! Будинок за законом тепер належав Анні, та й не чоловік він тепер їй зовсім. Життя розставило усе на свої місця.
